chrome firefox opera safari iexplorer

37 років тому помер український дисидент Валерій Марченко

07 жовтня 2021 о 11:35

7 жовтня 1984 року пішов у засвіти український дисидент-правозахисник, журналіст, есеїст, перекладач, учений-сходознавець Валерій Веніамінович Марченко (16.09.1947 — 7.10.1984). 

Вірніше — ця дата зазначена в документах. Імовірно, він помер раніше, 5 жовтня. Принаймні так вважала його мама Ніна Михайлівна, яка разом із своєю сестрою Ганною Михайлівною увесь час перебувала під стінами лікарні. Її, звісно, до вмираючого сина не пускали і про смерть, очевидно, повідомили коли це було потрібно «компетентним органам». За спогадами Ніни Михайлівни, саме 5 жовтня вона просто відчула, що сина вже немає. Валерію було 37 років.

Уперше Валерій Марченко був засуджений за антирадянську пропаганду та агітацію в 26 років. У 1973 р. його активну громадянську позицію державні органи «оцінили» у 6 років позбавлення волі в колонії та 2 роки заслання. Після ув’язнення Марченко перебував на волі лише 2 роки і 5 місяців. У цей час знаходився під постійним наглядом КДБ, був змушений працювати сторожем у дослідному господарстві рослинництва. 

Валерій Марченко. Літо 1983 р. м. Київ. Із зібрання Національного музею історії України.

21 жовтня 1983 р. уже важкохворого В. Марченка заарештовують удруге й у березні 1984 р. засуджують до 10 років колонії особливого режиму та 5 років заслання. Етапом був відправлений у пермські табори, де в нього незабаром відмовили нирки. На вимогу світової громадськості Валерія Марченка етаповано у зворотному напрямку, спочатку до тюремної лікарні м. Перм, потім — до Ленінграда. 

Медичне управління МВС СРСР дійшло висновку, що Марченка слід звільнити як невиліковно хворого, але КДБ чинило цьому перешкоди. Зрештою, дисидент помер у тюремній лікарні ім. Ф. П. Гааза у Ленінграді.

Ніна Михайлівна та її сестра завдяки своїй наполегливій і сміливій поведінці, суспільному розголосу змогли забрати прах в’язня сумління. Це був єдиний випадок, коли тіло віддали родині. Під пильним наглядом КДБ останки Валерія Марченка були перевезені в Україну.

Ніна Михайлівна Смужаниця під час відвідин сина — Валерія Марченка на засланні в Казахстані у с. Саралжин Актюбинської області. 1980 р. Із зібрання Національного музею історії України.

Поховання відбулося на Покрову 14 жовтня 1984 року на батьківщині діда — Михайла Марченка, поряд із його могилою у с. Гатному (Києво-Святошинського району Київської області). 

Відомий політичний дисидент та правозахисник Семен Глузман так писав про Валерія Марченка: «Щирий, красивий, іронічний, чарівний європейський інтелігент, любляча життя молода людина. Щасливий і гордий. Це важко зрозуміти. Але це правда: Валерій був щасливий. Там у політтаборі, він писав те, що боялися мовити вголос «на волі». Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він — у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише — кращий». 

Пам'ятник Валерію Марченку у с.Гатне. Кошти зібрали родина голови Української всесвітньої координаційної ради Михайла Ратушного, мешканці села Гатне, азербайджанська громада в Україні. Фото: «Україна молода»

14 жовтня 2017 року на могилі Валерія Марченка встановили гранітний пам’ятник, на якому викарбували слова президента Рональда Рейгана: «Його життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права українського народу».

А тиждень перед тим Президент України нагородив суддю, який відправив Марченка в концтабір. Прізвище судді апеляційного суду міста Києва у відставці Григорія Зубця — у переліку відзначених указом Петра Порошенка від 6 жовтня 2017 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня юриста». Зубця нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня з формулюванням «за вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм».

Як відомо, в березні 1984 року заступник голови Київського міського суду Григорій Зубець головував на засіданні, на якому Валерія Марченка засудили до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання. (За інформацією «Історичної правди»)

27 жовтня

Інші дати
Народився Леонід Павленко
(1924, с. Семенівка Полтавської обл. - 1998) - лікар-травознавець, автор книжок про лікування травами, збірок легенд, зокрема "Цілющі скарби", "Біла лілея", "Цвіт папороті" та ін.
Розгорнути
Народився Максим Березовський
(1745, м.Глухів, Сумська область - 1777) — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики, засновник хорового співу.
Розгорнути