Цього дня 1962 року у Нью-Йорку помер Тодосій Степанович Осьмачка (1895—1962), український поет, прозаїк, перекладач.
Він — відомий літератор, член декількох літературних об’єднань, зокрема й славнозвісної «Ланки» (згодом перейменованої на МАРС). Автор поетичних збірок «Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929; остання книга, видана у підрадянській Україні) та прозових творів «Старший боярин» (1946), «План до двору» (1951) та «Ротонда душогубців» (1956). Блискучий перекладач творів Оскара Уайльда та Вільяма Шекспіра, нагадує Укрінформ.
Родом Тодось Осьмачка з Черкащини. Учасник Першої світової війни. Випускник Київського інституту народної освіти (1925).
Вчителював у народних школах, упродовж 2-років (на початку 30-х) мешкав на Кубані.
Виступав з послідовною критикою комуністичної ідеології та інтелігенції, що співпрацювала з владою СРСР.
У 1933 році був арештований більшовицькою владою, зазнав переслідувань з боку радянської репресивної психіатрії.
1942 року виїхав до Львова, а звідти, в 1944 році, — до Німеччини.
З 1948 року мешкав у США. Член емігрантської організації «Мистецький український рух».
Останнім живого бачив Осьмачку Іван Багряний – «розбитого паралічем і безпам’ятного, в ліжку витягненого на весь зріст, суворого, як Данте. Всіма забутого і покинутого…»
Життя і творчість Тодося Осьмачки досліджував Михайло Слабошпицький. У 2005 році він видав роман-біографію «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)», за яку був нагороджений національною премією імені Шевченка.
