Йосип Бокшай – видатний український художник, який разом із А. Ерделі став засновником на Закарпатті нового мистецтва, художньої освіти та творчих спілок. Заслужений діяч мистецтв України (1951 р.). Народний художник України (1960) та СРСР (1963), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1958).
Йосип Бокшай народився 2 жовтня 1891 року в селі Кобилецька Поляна в родині священика. З 1910 до 1914 року навчався в Академії образотворчих мистецтв у Будапешті, де його вчителем був відомий угорський художник Імре Ревес. З 1919 до 1945 року працює в Ужгородській реальній гімназії. Бере участь у громадському житті – в роботі Руської народної ради (1918 – 1919), у заснуванні товариства «Просвіта» (1920), в організації виставок. Задля здобуття нових знань і навичок їде в Італію, Югославію, Німеччину, Францію. Прагнення вдосконалення згодом виливається в переконання: «Митець повинен бути високоосвіченою, культурного кругозору людиною, без нальоту провінційності».
Із 1918 року Йосип Бокшай працює в пейзажному жанрі, досягає віртуозної майстерності в роботі пастеллю і згодом – олійними фарбами. Він малює жанрові сцени з народного життя, фігуральні композиції, натюрморти, релігійні мотиви, ікони, виконує масштабні монументальні стінописи в церквах. Усе, чого торкається його рука, постає в новій живописній якості, розквітає кольоровим багатством, засвідчує визначне відчуття кольору, кольорове бачення автора, майстерне володіння композиційними прийомами. Митець зізнається, що ідеї, образи для картин підказує йому навколишній світ: «Живопис – дзеркало всього найпрекраснішого, що пропонує нам Всесвіт».
У творчості митця імпресіоністична палітра поєднується із захопленням старими майстрами, що особливо відчутно в релігійному малярстві Бокшая. Часто реалістичні твори позначені ноткою романтизму.
У 1930-х роках Йосип Бокшай бере участь у виставках у Празі, Брно, Братиславі, Кошицях, Будапешті, Ужгороді й Мукачеві. Після війни він учасник усіх значних виставок в Україні та Радянському Союзі. Окремі твори міжвоєнного періоду: «Автопортрет» (1925), «Базар в Ужгороді» (1926), «Зима», «Перший мороз», «Старий міст» (1927), «Вид Ужгорода» (1928), «Ужок» (1931), «Ужоцький дзвонар» (1934), «Старий млин в Ужку» (1936), «Церква в Ізках» (1930).
Йосип Бокшай був надзвичайно релігійною людиною. Із юного віку він захоплювався тим, що розробляв ескізи церковних розписів. Найвідомішими роботами художника у цій сфері можна назвати розпис плафона Ужгородського кафедрального собору «Воздвиження Чесного Животворящого Хреста» (1939) та розпис в одному з найвідоміших храмів Угорщини – церкві села Марія Повч, де зберігається унікальна чудотворна ікона Пресвятої Богородиці.
Усі ж роботи Бокшая на сакральну тематику годі й перелічити: полотна, панно, призначені для оздоблення церков, портрети релігійних діячів. Найвідоміші твори – «Проповідь» (1926), «Святий Іван Златоуст», «Вчителі східної вселенської церкви», «Святі Руської землі» (1934 – 1935). Іконостас у с. Доробратово. Стінопис в ужгородському кафедральному соборі, у церкві монастиря ЧСВВ в Ужгороді, в церкві монастиря в М. Березному, в селах Чічаровце, Новий Русков (Словаччина).
За все життя Йосип Бокшай написав понад тисячу живописних полотен, і хоча серед його творів є і жанрові картини, і портрети, і натюрморти, все ж він – визнаний майстер пейзажу. Про своє захоплення і сам говорив: «Природа є головним учителем митця». Втілював цю ідею, пишучи такі полотна, як «Літній день», «Осінній багрянець» (1943), «Озеро в горах», «Синевир» (1952), «Терен цвіте» (1953), «Полонина Рівна» (1954) та багато інших.
*ілюстрація — робота Йосипа Бокшая «Ставне», 1961 р.
