Події на Волині 1943 року — це той епізод в історії українсько-польських відносин, з приводу якого поляки і українці дотримуються різних думок, і він не може об’єднати два народи.
Так професор, доктор історичних наук із Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький прокоментував заяву депутата польського Сенату Яна Жарина, який вимагав від України вибачень за Волинську трагедію і засудження ОУН та УПА, повідомляє Історична правда з посиланням на «Обоз».
За словами історика, взаємні заяви про вибачення пролунали від офіційних осіб обох держав іще в часи президентів Квасневського і Кучми.
Кульчицький наголосив, що Волинська трагедія справді була різаниною.
«Невідомо, яка кількість поляків – жінок, дітей і чоловіків – була буквально вирізана тими селянами, які кинулися на них під місцевим керівництвом УПА, — зазначив професор. — З іншого боку, на цій же території, на Волині, впродовж багатьох років вирізали українські сім’ї – ще до нападу Гітлера на Польщу, в 1940-42 роках».
Історик зазначив, що польсько-український конфлікт можна назвати взаємною етнічною війною.
«Якщо взяти сумарну кількість загиблих українців і кількість загиблих поляків, то не можу сказати, що перевищує, — сказав науковець. — Але була взаємна ненависть. Причому викликана не якимись національними гаслами, під якими воювала УПА, а суто матеріальними, земельними суперечками».
Кульчицький підкреслив, що ОУН, яку вимагає засудити сенатор Жарин, з'явилася в 1929 році і діяла на території міжвоєнної Польщі як наслідок польської колонізаційної політики стосовно українців.
«Коли поляки у 1923 році офіційно, легітимно [за згодою світової спільноти і Ліги Націй - ІП] набули права на Галичину, вони зобов’язалися – і це було записано у польській конституції – надати українцям усі права для розвитку своєї культури, — нагадав історик. — Але нічого цього не було зроблено. Виник колосальний конфлікт, так звана „пацифікація“, коли польська армія пішла в українські села і почала пороти селян так, як це робили російські жандарми у XIX столітті. Так народилася ОУН».
В часи Другої світової війни, коли була окупована Польща, з одного боку з'явилася польська Армія Крайова, а з іншого — Українська Повстанська армія.
«Вони [УПА] були за незалежність України і вони виборювали незалежність України, — зазначив Кульчицький. — Як ми можемо ставитися до них не позитивно? Так само, як поляки ставилися до Армії Крайової. Чому, ідучи назустріч полякам, ми повинні зневажати свою історію?»
Він додав, що народи України і Польщі повинні згуртуватися і мати особливі відносини, щоб спільно протистояти реваншистській політиці кремлівських шовіністів, а не звинувачувати один одного у історичних подіях 70-річної давнини.
«Тому об’єктивно ми повинні стримувати свої емоції», — наголосив Кульчицький.
Як відомо, новообраний депутат Сенату Польщі від партії «Право і справедливість», історик Ян Жарин днями підняв стару тему, заявивши, що українці «не стануть повноцінною нацією без усвідомлення того, що Волинська трагедія була геноцидом польського народу».
25 жовтня у Польщі відбулися парламентські вибори, на яких впевнену перемогу здобула консервативна партія «Право і справедливість», представники правого крила якої часто не приховують своїх антиукраїнських поглядів у трактуванні спільної українсько-польської історії.
Нагадаємо, в липні 2013 року депутати Сейму (нижня палата польського парламенту) у своїй резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвали польсько-український етнічний конфлікт 1940-х років «етнічною чисткою з ознаками геноциду».
Під час дебатів один із правих депутатів назвав Мирона Сича (єдиного українця в парламенті Польщі) «сином бандита УПА».
Тоді ж у Варшаві за участі президента Польщі було відкрито пам'ятник полякам, які стали жертвами Волинської трагедії. Меморіал являє собою хрест, перед яким розміщено 18 брил із назвами населених пунктів на території України, які у 1920-39 рр. входили до складу польської держави. Посол України у Польщі не взяв участь у цих офіційних заходах.
У червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як «етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду».
Після цього голова Сенату Боґдан Борусєвіч заявив, що українська сторона теж може звинуватити поляків у здійсненні геноциду над українцями.
У червні 2013 року Українська греко-католицька церква і Римо-католицька церква Польщі у спільній декларації закликали обидва народи до прощення і примирення.
На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет «Примирення між народами». Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.
У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.
Довідково
Волинська трагедія — обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту і радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.
Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців.
В Польщі існує доволі потужний правий «кресовий рух», який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.
Офіційно процес примирення двох народів після Волинської трагедії розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.
У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього не відбулося.
У грудні 2014 року президент України Петро Порошенко теж попросив у поляків вибачення за Волинську трагедію.
