Троїцький собор у Новомосковську, що його в однойменному романі оспівав Олесь Гончар — у небезпеці: він валиться на очах.

Унікальна архітектурна споруда, яку побудували козаки з дерева без жодного цвяха — на межі руйнування. Бані нахилилися набік, деревина прогнила, перекриття підмурівка — роз’їла пліснява.

І це споруда, яка занесена до каталогу ЮНЕСКО. Пам’ятку, яку в Європі берегли як зіницю ока, в Україні нікому не потрібна. Грошей на реконструкцію місцева влада й настоятель собору шукають уже не перший рік. Але держава не може профінансувати навіть проектно-дослідницькі роботи.

Цій унікальній споруді – 233 роки. Козаки не хотіли, щоб були цвяхи, як у тілі Христа,тож побудували за незвичною технологією. Але така тендітна конструкція потребує регулярних ремонтів.

Унікальну споруду реставрували лише одного разу – ще на початку минулого століття за царя. Тоді храм повністю розібрали та зібрали наново. З тих пір – жодного капітального ремонту.

Настоятель храму, отець Володимир, уже понад 10 років із гіркотою дивиться, як храм валиться. Всередині святині це добре видно за перекошеними вікнами, а зовні – за банями.

«Ще три купола з північної сторони нахилилися, слава Богу не на зовні, а всередину. Вони похилилися на 22 градуса. Якби це була цегляна споруда – вона б вже рухнула. Такому храму аналогів немає в Європі! Ми не говоримо про Україну, ми не говоримо про Росію», — невтішно констатує отець Володимир.

Гроші на порятунок храму найактивніше збирають віряни. Не зайві  пенсіонерські копійчини йдуть на пожертви.

Прихожанка Валентина Іванівна  переживає, «що коли храм рухне, то навіть не буде куди звернутися. В містечку немає ні кінотеатрів ні інших місць для відпочинку. От тільки цей храм, куди ми з людьми ходимо.»

Реконструкція державної пам’ятки – справа довготривала. Реставрувати таку споруду можуть лише компанії, що отримали відповідну ліцензію. Отець Володимир скаржиться, що «могли б винайняти бригаду майстрів із Закарпаття, але ми не маємо на це права законного».

Державна допомога не може дістатися Новомосковського собору вже третій рік поспіль, справа застрягла на початковому етапі – проектно-дослідницьких роботах.

«Проектно-дослідницькі роботи почалися у 2008 році. От вони й  продовжуються до сьогоднішнього дня. Остаточний висновок  ми не можемо отримати, оскільки у нас не вистачило 236 тис. грн..  фінансування для того, щоб проектно-дослідницькі роботи були закінчені в повному обсязі і пройшли експертизу», — підсумовує Ірина Майстренко, головний архітектор Новомосковська.

Але це тільки початок фінансової тяганини. Якщо посадовці таки знайдуть гроші на завершення проектно-дослідницьких робіт, настане час потужної реконструкції. Тоді влада має розщедритись аж на 26 млн. грн... Але чи доживе Гончарів собор до тих щасливих днів – невідомо…