chrome firefox opera safari iexplorer

Чому Музей Магдебурзького права не може повернутися до Поштового будинку?

14 грудня 2016 о 13:24

Поштовий будинок на однойменній площі в Києві — єдина споруда, що збереглася від комплексу поштово-диліжансної станції.

Проект будинку у стилі класицизму був розроблений у липні 1852 року, будівельні роботи тривали у 1862—1865 рр., після чого цей станційний будинок і було відкрито.

Нині це пам’ятка архітектури національного значення. Та чи встоїть вона, коли сучасні вандали-товстосуми, за підтримки влади, знищують усе цінне для історії Києва?

Досліджувала Україна молода.

Вимушений переїзд

На честь 500-річчя надання Києву Великим князівством Литовським права на самоврядування 1999 року в Поштовому будинку відкрили Музей Магдебурзького права. Цю експозицію розмістили там невипадково.

Поштовий підряд був повинністю київських міщан за литовсько-польської доби і чи не основною витратою київського магістрату в ХVІІІ столітті. У колекції — автентичні документи київського самоуправління ХVІІ—ХІХ століть, рукописні пам’ятки, речові пам’ятки київського склоробства, гончарства, бондарства, ковальства, вироби ткацького ремесла і вишивкарства ХVІІ—ХІХ століть.

Справжньою окрасою виставки були Празниковий та Деісусний чини українського барокового іконостасу першої чверті ХVІІІ століття, капітель іконо­стасної колонки ХVІІІ століття з Успенського собору Києво-Печерської лаври та іконостасна колонка того ж часу з мотивом виноградної лози, добірка ікон.

Лише в експозиції на Поштовій площі можна було побачити добірку автентичних, вишукано опоряджених дверей та вікон­ниць 1830-х років з адміністративних та житлових будинків Подолу. Про побут киян також розповідали меблі та інші ужиткові речі. Загалом цей музей налічує близько 2 тисяч експонатів.

— Колись до нас приїжджали німці, то вони були здивовані, що в Україні є Музей Магдебурзького права, таких немає ніде в Європі, — розповідає Михайло Георгійович Дегтярьов, мистецтвознавець, член Спілки художників України, дійсний член Нью-Йоркської академії наук.

— Для Музею важливо розміщуватися саме в цій історичній частині Подолу, бо неподалік 18-метрова колона Магдебурзького права, тож екскурсії могли залюбки дійти і до неї, фактично був такий цілісний комплекс — Музей та Колона Магдебурзького права.

2012 року Музей Магдебурзького права був змушений виїхати з приміщення Поштового будинку, оскільки через будівельні роботи на Поштовій площі пам’ятка національного значення взялася тріщинами.

— 2 тисячі експонатів складували на Андріївському узвозі, 5. Тоді пообіцяли, що за рік-півтора виділять гроші, будинок відреставрують, і ми туди повернемося, — продовжує Михайло Георгійович.

— На початку 2016 року я звернувся до депутата Миколи Томенка. Він дав запит у Міністерство культури й адміністрацію Кличка, мені особисто прийшли від різних чиновників листи, буцімто, все буде добре, музей відновлять. Але вже от кінець року, а справа досі не зрушила з місця.

Один із найцікавіших експонатів виставки — гончарна піч ХVІІ-ХVІІІ століть — унікальне свідчення ремісничої спеціалізації урочищ у пізньому середньовіччі. Михайло Георгійович розповідає, коли здійснювали ремонтні роботи, то особливо непокоїлися про цю піч, бо ж перевезти її було неможливо.

Тепер ремонтні роботи вже нібито завершили, будинок у нормальному стані, проте Музей досі тулиться на Андріївському узвозі, 5.

— Вони зробили вже якийсь ремонт, але ми не можемо туди повернутися — бо буцімто грошей не дають на це. А можливо, річ і в іншому. Кажуть, після того як 2015 року археологи почали розкопки, то є ідея зробити Музей підземної археології — і Поштовий будинок віддати на його потреби. Але ж там глибокі підвали, такої самої висоти, що й наземна частина, могли б домовитися, що археологи використали б цю частину для себе, а ми б повернулися у верхню.

Знищений Поділ

З усієї колекції Музею Магдебурзького права тепер виставляють лише частину в одному залі — назвали її «Від Магдебурга до Майдану». Залишається питання, що або хто заважає повернутися музею у відреставроване приміщення? Оскільки історія Поштової площі за останню сотню років — це історія суцільних втрат, то небажання пустити Музей назад викликає неабияке занепокоєння.

По обидва боки Колони Магдебурзького права стояло по дві будівлі — пам’ятки муніципального водоканалу, зведені у формах середньовічної фортифікаційної споруди, згідно з законом, це охоронна зона історичного ландшафту — «Комплекс київських гір». Їх зруйнували.

На Набережному шосе, 4, спалили зразок житлової дерев’яної забудови Києва — двоповерховий будиночок із багатим різьбленням порталу і карнизів, так званий будинок Іванова. Зведений у середині XIX століття, він був єдиним зразком первісного забудування Набережного шосе.

Знищено було і Київський паровий млин, так званий Млин Бродського, загалом це три споруди.

Дизель-моторна станція, автором якої є видатний український архітектор О. М. Вербицький і яка входила до «Зводу пам’яток історії та культури м. Києва». Будівля парового млина, споруджена 1908 року, теж пам’ятка архітектури. 2010-го зруйнували і Будинок елеватора, який у Києві, власне, й називали «млином Бродського», його побудовано 1907-го.

2010-го знесли історичну пам’ятку архітектури — будинок Казанського, 1909 року, що містився біля підніжжя Володимирської гірки. Тепер там височіє багатоповерхівка, що спровокувала інтенсивні зсувні процеси ґрунтів під пам’ятником.

Переважно зносили ці будівлі в нічний час або у святкові дні, щоб не особливо привертати увагу до актів вандалізму. Михайло Георгійович був свідком нищення деяких із них:

— За Януковича розвалили 4 пам’ятки, по 2 з кожного боку колони Магдебурзького права. Одноповерхові, у стилі романської фортифікаційної архітектури. Пам’ятаю, то було Різдво, валяють ці пам’ятники, я ще почав їм казати — що ви робите, це ж пам’ятки з Реєстру? До мене тоді підбіг юрист, показує дозвіл. Дім Казанського — теж зносили так, щоб мало хто звернув увагу — практично новорічної ночі. Тодішній радник з архітектури при Януковичі — Лариса Павлівна Скорик — мала план побудувати біля Колони Магдебурзького права два 8-поверхові будинки.

Насправді відповідальність за нищення культурно надбання прописана навіть у Конституції України. «У статті 66-й чітко зазначено, що винні у збитку, завданому об’єкту культурної спадщини, мають бути адекватно покарані і, за можливості, мусять відшкодувати збитки», — каже Михайло Георгійович.

Мистецтвознавець, захисник Києва Дегтярьов не пам’ятає, щоб у Києві когось покарали за вандалізм, попри такі кричущі й очевидні порушення закону і Конституції.

Не допустити до Поштового вандалів

Тепер Поштовий будинок зачинений і з одного боку огороджений залізним будівельним парканом. І питання вже навіть не в тому, чи повернуть туди Музей Магдебурзького права — питання в тому, чи вистоїть він у цій боротьбі за коштовну київську землю, чи стане черговою втратою однієї з найдавніших київських площ.

19 грудня

Інші дати
День Святого Миколая
Православні, римо-католицькі та греко-католицькі християни пам'ятають його та шанують як історичну особу та великого святого. В Україні та в інших країнах світу цей святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса. Святий Миколай зараховується до лику святих: як такий опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників.
Розгорнути
День адвокатури
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи важливу роль адвокатури в розбудові правової держави, захисті конституційних прав і свобод громадян, велике громадське значення цієї правозахисної інституції в Україні…» згідно з Указом Президента України «Про День адвокатури» від 2 грудня 2002 року № 1121/2002.
Розгорнути
Народився Микола Андрусов
(1861, м. Одеса – 1924) – геолог, знавець неогенових відкладів, палеоеколог, дослідник Чорноморського басейну. Праці М.Андрусова складають епоху в стратиграфії, палеонтології, палеографії, палеоекології, океанології і досі є неперевершеним зразком наукової чіткості та точності.
Розгорнути
Народився Микола Скуба
(1907, с.Горбове, Чернігівська область – 1937) – український поет. Автор збірок поезій «Перегони», «Демонстрація», «Пісні», «Нові пісні», «Сопілка».
Розгорнути
Народився Микола Руденко
(1920, с. Юр'ївка Луганської обл. - 2004) - український письменник, член-засновник Української Громадянської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Автор збірок поезій, романів та повістей ("Вітер в обличчя", "Остання шабля", "Чарівний бумеранг" та ін.)
Розгорнути
Народився Микола Лукаш
(1919, м. Кромівка Суміської обл. - 1988) - український перекладач. Працював у галузі поетичного і прозового перекладу з 18 мов, української лексикографії.
Розгорнути

Новини Дивитися всі