chrome firefox opera safari iexplorer

Тернопіль готовий поховати Олександра Олеся в пам'ять про Олега Ольжича

09 січня 2017 о 10:55

Шокуюча ситуація з прахом відомого українського поета Олександра Олеся, що був підданий примусовій екс­гумації на Ольшанському кладовищі в столиці Чехії, отримала широкий резонанс на Тернопільщині, пише Україна молода.

Історично область пов’язана з письменником через його сина — також талановитого поета, археолога і видатного політичного діяча-націоналіста Олега Ольжича (Кандибу). Ще 22-річним юнаком він став членом ОУН.

Виконував низку відповідальних завдань Проводу українських націоналістів і особисто першого голови ОУН Євгена Коновальця. У 1937-му очолив культурно-освітню референтуру Проводу.

В жовтні 1941-го став одним з організаторів Української національної ради у Києві. А в травні наступного року саме в Тернопільській області відбулася Почаївська конференція ОУН(м), на якій Олега Ольжича було обрано заступником голови Проводу Українських Націоналістів та головою Проводу на українських землях.

До речі, як стверджують документальні джерела, у своєму виступі під час цієї події Олег Ольжич висловлював щиру подяку своєму батькові Олександру Олесю за дух українства і патріотизму, що він прищеплював синові змалечку.

Після арешту другого голови ОУН Андрія Мельника Ольжич перебрав посаду голови Проводу організації. Але вже через кілька місяців був схоплений у Львові гестапівцями і ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен, де після звірячих катувань і тортур загинув під час чергового допиту в ніч із 9-го на 10 червня 1944 року, а його тіло спалили у крематорії.

Убитий горем батько пережив сина лише на неповнi півтора місяця...

Відреагувавши на трагічну і кричущо несправедливу недавню подію у Празі, міський голова Тернополя Сергій Надал запропонував перепоховати Олександра Олеся у Тернополі, тим самим вшанувавши пам’ять і про його сина, могили якого взагалі не існує (нащадкам покійного буде запропоновано декілька варіантів, у тому числі у майбутньому Пантеоні Героїв у парку Слави).

Мерія Тернополя заявила про готовність також профінансувати перевезення праху з Чехії та перепоховання.

«Олександр Кандиба-Олесь був не лише одним із найвидатніших письменників та поетів України, він виховав одного з лідерів Організації українських націоналістів, «праву руку» Євгена Коновальця Олега Ольжича.Тому сьогодні українці не мають права кинути напризволяще останки великого українця. Олександр Олесь має спочивати на рідній українській землі. Усі великі українці, починаючи від Петлюри і закінчуючи Бандерою, мають бути перепоховані в Україні. Тоді почнеться справжнє відро­дження України», — написав Сергій Надал на своїй сторінці у «Фейсбуцi».

***

«За межами України є понад 250 тисяч поховань представників української військово-політичної еміграції, діячів науки та культури. Багато з них може бути ліквідовано найближчим часом» — за інформацією Українського інституту національної пам’яті.

***

Нагадаємо, останки українського поета Олександра Олеся і його дружини перевезуть до Києва, якщо згоду на перепоховання дадуть рідні. Наразі прах зберігають у депозитарії кладовища у Празі.

За інформацією МЗС України, на місці, де була могила Олександра Олеся, був захоронений Володимир Михайлишин, виходець з України, який донедавна доглядав поховання Олександра Олеся та сплачував необхідну ренту. Після смерті Михайлишина його син, як законний спадкоємець, прийняв рішення про захоронення батька у згаданому місці.

Розділи: Суспільство

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути