«Не сумуйте, полонини ! Засихайте, сльози! Зацвітайте, черемшини! Смійтесь, верболози»
Марко Бараболя

19 квітня за григоріанським календарем 109 день року. До кінця року залишається 256 днів.

У Великий вівторок, що цього року припадає на 19 квітня, під час богослужіння читаються останні бесіди Ісуса Христа з учнями та його останні притчі.

За церковним календарем 19 квітня вшановують святителя Євтихія, святителя Мефодія, преподобну Платоніду Сирійську, мучеників Ієремія та Ахілія ієрея, 12- Перських мучеників.

Іменинниками 19 квітня є:
Євтихій, Платонида, Ярема, Мефодій.

19 квітня народились:
1880 — Євген Слуцький, визначний український економіст, статистик і математик. Його твір «Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу» (1912) був тривалий час найкращим посібником з математичної статистики.
1910 — Марко Бараболя (Рознійчук Іван Федорович), український письменник-сатирик, «королем закарпатського гумору» називали його сучасники.

19 квітня за Місячним календарем 16 день:
Підсвідомість стає дуже активною, зростає інтуїція, здатність розуміти приховане. Цей час сприяє концентрації, підвищується гострота розуму, критичність. Водночас цей день складний для сімейних і колективних стосунків. Напружені емоції можуть раптово вихлюпнутись, охопивши відразу велику кількість людей. З домашніх справ найкраще займатися ремонтом: руйнувати все непотрібне і застаріле. Проте варто бути обережним під час роботи з інструментами.

Чи знаєте ви, що:

Козаки-характерники ведуть свою історію ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів (віщунів, чародіїв). Вважалося, що вони знали таємну силу речей, явищ і володіли своєю наукою і прийомами. Вони бачили майбутнє, через що і називали їх віщунами. На думку дослідників, після хрещення Русі, переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні громади і у віддалених місцях створювали Січі. На островах Дніпра, побережжях Бугу і Дністра, в Карпатах і багаточисельних лісах України (Русі) волхви заснували школи бойового гартування і вишколу, в яких шлях воїна до вершин досконалості опирався на рідну віру, одвічні звичаї та обряди.

Багато хто з характерників не були християнами, і доказом цього слугує те, що «їх ніколи не ховали попи, а ховали запорожці по-своєму». Створюючи свою систему бойового вишколу, українці не лише продовжували справу волхвів, але й мали можливість ознайомитись із бойовими мистецтвами інших народів, адже серед запорожців були представники 20 націй.

Все це дійшло до наших днів у вигляді бойових танців – гопака, метелиці, козачка. Д. Яворницький стверджує, що «характерників», ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Вони могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств.

Аліна Астахова, «Рідна країна»