Про еталони чоловічої краси серед українців ХІХ — поч. ХХ ст. пише Ірина Ігнатенко у дослідженні «Чоловіче тіло у традиційній культурі українців».
Загалом красивими вважалися брюнети з карими очима й чорними бровами.
У фаворі були кучеряві хлопці. Серед популярних на той час зачісок були:
Устим Кармелюк. Імовірне авторство картини: Василь Тропінін
- «під скопку» (коли волосся на скронях і потилиці було довгим, а над бровами робили горизонтальний зріз);
- «до закаблука» (над чолом волосся було довше, а на потилиці коротше).
Перелічені модельні зачіски були характерними для жителів лісостепової зони (Київщини, Поділля, Лівобережжя). Натомість коротке волосся зустрічалося переважно у степовиків. У Західній Україні практикували довгі зачіски. Характерним для всіх парубків українських терен було зачісування волосся вгору чи за ростом, тут не робили проділ по середині голови.
Лук'ян Кобилиця
Вуса були звичними для чоловіків східних теренів, натомість на заході, після скасування панщини у 1848 році, чоловіки в основному голилися.
Тарас Шевченко — український денді
Цікаво, що руді хлопці не користувалися популярністю серед дівчат.
Щодо статури, то перевагу надавали високим парубкам, а ще міцним, витривалим та кремезним. Власне останнє було пов’язане з розумінням того, що такий чоловік матиме сили до господарювання, адже пошук хорошого господаря часто було першочерговим завданням.
Джерело:
Ігнатенко Ірина. Чоловіче тіло у традиційній культурі українців. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. С. 79-102.