Старовинна Свято-Георгіївська церква, що у селі Кутрів Горохівського району на Волині, може опинитися у воді: огорожа храму вже висить, до прірви залишилося два метри. На порятунок храму потрібно близько 2 млн грн. З обласного бюджету цьогоріч виділять 330 тис. грн.

Те, що до пам’ятки архітектури, яка опинилася на 30-метровому обриві, все ближче підступають води Стиру, селяни помітили близько 10 років тому, інформують Волинські новини.

Голова Мервинської сільської ради Юрій Томащук каже, що останніх три роки вони відчайдушно добиваються вирішення цієї проблеми.

«Оскільки це пам’ятка архітектури національного значення, – каже сільський голова, – громада не має права втручатися і самотужки проводити якісь серйозні роботи з її порятунку. Та й кошти потрібні величезні. Ми вже насаджували дерева біля будівлі, але бобри їх всі погризли-понівечили».

За словами Томащука, експерти, яких запрошували з Львівського інституту «Діпроводгоспу», повідомили, що перетягнути церкву на безпечне місце неможливо, бо під нею знаходиться древнє захоронення.

«Потрібно негайно проводити роботи по укріпленню берега, можливо, навіть доведеться втручатися у водну артерію і змінювати русло річки. Орієнтовно на порятунок нашого раритету потрібно десь 2 мільйони гривень», – додав він.

Допомогти обіцяють в міністерствах регіонального розвитку будівництва України та надзвичайних ситуацій, а також в обласній адміністрації.

Голова ОДА Борис Клімчук теж включив у проект Програми економічного і соціального розвитку області на 2011 рік «проведення першочергових робіт по берегоукріпленню з передбаченням виділення для цих потреб з обласного бюджету 330 тисяч гривень».

У травні цей дерев’яний храм святкуватиме ювілей – 250 років. Він збудований у 1761-му на честь 100-річчя битви під Берестечком. Будували його на пагорбі, річка Стир протікала далеко.

Під час Другої світової війни у храмі пошкоджено дзвіницю – так радянські війська вибивали німецького снайпера. Навіть у часи атеїзму Свято-Георгіївська була недоторкана і надійно охоронялася.

Збереглося й внутрішнє оздоблення. На довгий час іконостаси знайшли сховок у Луцьку, а в 70-х роках минулого століття, коли у храмі відновили службу, їх повернули.