uk.wikipedia.org
Видатний український актор, режисер, драматург і педагог, Панас Саксаганський належав до великої й знаної театральної сім’ї Тобілевичів.
У родині дрібного землевласника Карпа Тобілевича було шестеро дітей. З них четверо стали
видатними діячами українського театру: Марія Садовська-Барілотті, Іван
Карпенко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, який народився 1859 р.
в с.Кам’яно-Костувате Бобринецького повіту на Херсонщині (нині Братський район
Миколаївської області).
Ще під час навчання у Бобринецькій повітовій школі Панас захопився постановкою аматорських вистав. Як пізніше згадував у книзі
«Думки про театр»: «…від матері, Євдокії Зіновіївни, діти вперше
почули про театр. Вона знала напам'ять усю «Наталку
Полтавку», і не
тільки знала, а й уміла надзвичайно цікаво проказувати окремі ролі та
відображати різних дійових осіб… Завдяки нашій матері мої старші брати, сестра
Марія і я теж знали всю «Наталку…» напам'ять. На мене, як і на Миколу, мав
великий вплив аматорський гурток, яким керували Марко Кропивницький і старший
брат Іван. Шкільне керівництво та й Іван забороняли нам відвідувати вистави, бо
ми так захоплювалися театром, що забували про свої уроки. Тоді ми організували
власний шкільний драмгурток, де грали «Наталку
Полтавку», «Назара Стодолю», «Москаля-чарівника»».
1877 р. П.Тобілевич закінчив Єлисаветградське земське реальне училище (до
речі, сидів за однією партою з
Євгеном Чикаленком та навчався в одному класі з
Олександром Тарковським — батьком поета Арсенія Тарковського і дідом
кінорежисера Андрія Тарковського).
1978 р.вступив до Одеської юнкерської школи, потім служив у 58-му піхотному
полку, що дислокувався в Миколаєві.
Виступати на сцені П.Тобілевич почав,
навчаючись у Єлисаветградському реальному училищі — в аматорському гуртку Марка Кропивницького. Професійну ж сценічну
діяльність розпочав 1883 р., у Миколаївському театрі під керівництвом
М.Кропивницького та М.Старицького. Першою була роль роль Возного в «Наталці
Полтавці» І.Котляревського.
Слід сказати, що особливо вдавалися Панасові Саксаганському комічні ролі із
сатиричним забарвленням: вже згаданий Возний; Бонавентура («Сто тисяч»), Харко
Ледачий («Паливода XVIII ст.» І. Карпенка-Карого); Голохвастов («За двома
зайцями» М.Старицького); Карась («Запорожець за Дунаєм»). Однак з успіхом актор
виконував і героїчні та трагедійні ролі.
Від 1885 р. П.Саксаганський працює у трупі
М.Кропивницького, з 1888 р. — М. Садовського.
Упродовж понад 10 років очолює Товариство
Українських Акторів.
Розпочавши режисерську діяльність 1889 р., Панас Саксаганський
поставив драми І.Карпенка-Карого, «Розбійників» Й. Шіллера,«Отелло» В.Шекспіра
та інші п’єси, загалом упродовж творчого життя – понад 260.
П.Саксаганський — автор комедій «Лицеміри» та «Шантрапа», спогадів «По
шляху життя», низки фахових статей з
майстерності актора.
У 1918 р. організував у Києві Народний театр, на базі якого 1922 р. був створений Український
драматичний театр ім. М. Заньковецької (нині він працює у Львові). У складі театру багато
гастролював.
Був Саксаганський і талановитим педагогом, вихховав цілу плеяду обдарованих
акторів та режисерів — Б. Романицького, В. Любарт, Т.Садовську та багатьох
інших.
Востаннє Панас Саксаганьский вийшов на сцену 12
травня 1935 р.
Помер П.К.Саксаганський 17 вересня 1940 р. в Києві.
На честь видатного актора і режисера названі вулиці у
Києві, Львові, Дніпрі та інших містах
України.
«Рідна країна»
За матеріалами
інтернет-видань
