Валентин Васильович Бичко народився в Харкові. За якийся час батько майбутнього письменника дістав шматок землі на Чернігівщині (на той час це була Полтавська губернія). Тож дитинство Валентинове минуло в цих краях – у нелегкій селянській праці. Хлопець із ранніх літ і за плугом ходив, і косив, і молотив. Згодом про свої дитячі літа письменник розповість у повісті «Благословлялося на світ».
До школи, що розташовувалась у Прилуках, Валентин ходив
зі свого села за сім кілометрів. Одразу прийняли до четвертого класу. Найліпше йому
велося з мовою,
літературою, історією. Перший допис В.Бичка був надрукований у газеті «Правда Прилуччини» (тоді Валентинові було 12 років).
У
1925 р.почала виходити перша газета для дітей українською мовою «На зміну» (згодом «Зірка»). У
другому її числі з’явився
один з перших віршів В.Бичка.
1932 р. Валентин
Бичко закінчив Харківський інститут народної освіти, отримав диплом викладача
українських мови та літератури. Вчителював, працював у харківській молодіжній пресі, редагував
газету «Зірка». Згодом став головним редактором видавництва «Молодь»;
редактором журналу «Піонерія».
Валентин Бичко прийшов у літературу в середині 1930-х років. Перша книжка,
«Матері на заводах», вийшла 1932 р. За нею – ще ціла низка «дитячих» книг.
Повість «Благословлялося на світ» та збірка поезій
«Сімейний альбом» 1977 р. були відзначені літературною премією імені Лесі
Українки.
Чимало поезій В.Бичка було покладено на музику і стало
піснями: «Ронить листя
клен похилий…», «Ой любов…», «Не вставай, тумане…», «Карнавальна».
Серед пісень на слова В.Бичка була, наприклад,
і така (у співавторстві з І.Неходою):
Гей, ні меж, ні краю
Нашому врожаю,
Стигне-вистигає,
Гнеться до землі.
Полем неозорим
Піонердозори
Вийшли вартувати
Колосистий хліб.
Приспів:
Ми пісню свою гартували в бою,
Її несемо, як прапор,
Про нашу роботу складаєм тобі,
Товаришу Постишев, рапорт.
(Слід
сказати, що Павло Постишев – на початку 1930-х років другий секретар ЦК КП(б)У
— один з організаторів Голодомору 1932-33 р.р.в Україні. А пісня так і
називалася – «Рапорт товаришу Постишеву», — Ред.)…
Працював Валентин Бичко і над перекладами,
найперше – з литовської: твори Саломеї Неріс, Е.Межелайтиса, Ю.Марцинкявичуса –
а також з білоруської та російської.
Помер письменник 31 жовтня 1994 р.
