100krokiv.info
І.Климів — політичний
діяч, член Проводу ОУН (Б), у 33 роки був закатований нацистськими окупантами.
Іван Степанович Климів народився 1909 р. в с. Сілець
Сокальського повіту в заможній родині. Його батько був сільським війтом
(очільником сільської громади) і переконаним українцем.
Всі четверо синів
навчались у Сокальській гімназії, перебували у Пласті – молодіжній
патріотичній організації. Двоє хлопців померли молодими. Іван та Григорій після
гімназії закінчили правничий факультет Львівського університету. Іван,
відмінник із фантастичною пам’яттю та гострим почуттям справедливості, ще
студентом вступив до лав ОУН і невдовзі став одним з провідників організації на
Сокальщині. За українські перекоання І.Климіва не раз заарештовувала польська
поліція; був ув’язнений у концтаборі «Береза Картузька». В лютому 1937р.
І.Климів був укотре заарештований, дістав найбільший термін покарання – 10
років в'язниці. За рік до того Іванового брата Григорія поляки стратили.
З розпадом Речі Посполитої, 1939р., Іван звільнився,
повернувся до рідного Сільця. Однак у краї вже лютували «совіти», полювали на
націоналістів і загалом на місцеву інтелігенцію. Климів потайки виїхав до Кракова
(Польща). Пройшов вишкіл у старшинській школі ім.
Є.Коновальця.
Коли в лютому 1940р. організація розкололася, І.Климів
підтримав Революційний Провід ОУН (С. Бандери).
Очолював крайовий провід ОУН у Львові, затим – на Волині. У грудні став на чолі Проводу
Північно-Західних українських земель.
Займався створенням і розбудовою підпільної мережі ОУН,
готував повстання проти радянської влади у передвоєнні роки.
Коли ОУН (Б) проголосила Акт Відновлення Державності України (Львів, 30
червня 1941р.), І.Климів обійняв посаду міністра політичної координації в Українському
Державному Правлінні , що його очолював Ярослав Стецько.
Як командант
Української національної революційної армії (УНРА) займався її розбудовою.
Наполягав на збройній боротьбі проти нацистських окупантів. Тож у груднї 1942
р. на ІІ Конференції ОУН розглядалося питання про формування військових сил
організації (на цей час на Волині вже діяли загони Української Повстанської
Армії).
4 грудня 1942 р. нацисти влаштували у Львові облаву на
ОУНівців. Було заарештовано 18 активістів, у тому числі – трьох членів Проводу:
І.Климіва («Легенда»), Я. Старуха («Стяг») і Д.Грицая («Перебийніс»).
Допитував Івана Климіва офіцер гестапо, відомий садист
Віллі Вірзінґ. Під тортурами І.Климів не
сказав ні слова про діяльність організації, не назвав жодного зі своїх
побратимів. Кати замордували героя до смерті.
Іван Климів посмертно відзначений Золотим Хрестом Бойової Заслуги – найвищою нагородою Української Повстанської Армії.
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення
пам’ятних дат і ювілеїв у 2019 році» внесено 110-у річницю від дня
народження І.Климіва до переліку дат,
які відзначаються в Україні на
офіційному рівні. Судячи з усього, нова влада про ювілей
героя не згадає…
Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
