iprosvita.com
30 років тому, 9
квітня 1990р., розпочала свою роботу
Перша сесія Львівської обласної ради першого демократичного скликання.
1990-й рік був роком великого піднесення
національно-визвольного руху, що його очолив Народний Рух України. На виборах 4
та 18 (другий тур) березня у Галичині був створений єдиний Демократичний блок, який отримав
цілковиту перевагу практично в усіх місцевих радах.
9 квітня 1990р. в приміщенні Львіського театру опери і
балету ім. І.Франка розпочала свою роботу Перша сесія Львівської обласної Ради
народних депутатів першого демократичного (на той час — ХХІ-го) скликання. До
речі, саме Львівська обласна рада першою в Україні запровадила новий відлік
скликань від «першого демократичного».
Про вік більшості
обранців красномовно свідчить той факт, що найстаршому депутатові, який відкрив сесію – Павлові
Скочію – було 65 років. Промовець запропонував вшанувати хвилиною мовчання пам’ять полеглих у боротьбі за Україну та жертв комуністичних
репресій. Затим пролунала пропозиція підняти над приміщеннями Опери та
обласної ради національний синьо-жовтий прапор. Депутати проказали молитву «Отче наш».
Оркестр Оперного театру виконав Національний Гімн «Ще не вмерла Україна».
Першим документом, ухваленим радою, стало звернення
(Відозва) до мешканців Львівщини з подякою за їхню позицію та запевненням у
непохитності в боротьбі за незалежну українську державу. Текст Відозви оголосив
В’ячеслав
Чорновіл.
На посаду
голови обласної ради було висунуто семеро кандидатів; четверо зняли свої кандидатури. До списку для
таємного голосування було внесено кандидатури В’ячеслава Чорновола, Нестора Гнатіва та Миколи
Бойка. Більшістю голосів (за – 141, проти – 41) був обраний В’ячеслав Чорновіл. Була також
обрана Президія ради: Іван Гель та Микола Горинь — заступники голови; Євген
Гринів – голова обласного комітету народного контролю; голови постійних комісій
( у тому числі – головред суперпопулярного «Поступу» Олександр Кривенко, голова
комісії у справах молоді), а також Михайло Батіг – редактор газети «Молода
Галичина», та Михайло Бойчишин – голова Шевченківського райвиконкому м. Львова.
Зацікавленість перебігом сесії була фантастичною: засідання транслювалися в
прямому ефірі (всі 63 години першої частини); місцеві засоби інформації рясніли
коментарями, інтерв’ю, аналітичними публікаціями, а кожна родинна вечеря
перетворювалася на жваве обговорення сесійних подій.
Коли Держтелерадіо УРСР висунуло вимогу щодо оплати
трансляцій, у області розпочалося масове збирання коштів. Переважно гроші
передавали просто до сесійної зали, відбувалося це майже безперервно, була
створена комісія для обліку пожертв та
передавання їх до банку. За
час першої частини сесії було зібрано 2 млн 769 тис крб. Навіть
коли за трансляцію сплатили належну суму, і Чорновіл оголосив, що більше грошей
не треба – вони продовжували надходити…
Під час путчу, відомого як ДКНС (ГКЧП), Львівська обласна
рада зайняла активну позицію. А 22 серпня депутати та представники громадськості
захопили обком КПУ, де виявили секретні накази ГКЧП. Таким чином, керівники Львівської
обласної ради були єдиними в тоді ще СРСР, хто мав у своєму розпорядженні
неспростовні докази участі компартійних органів у організації та здійсненні
путчу. Завдяки цим документам компартія була заборонена в Україні та Росії.
Львівська обласна рада на чолі з В’ячеславом Чорноволом перетворила
край на базову територію
національно-визвольного руху.
Мета, що їх поставили перед собою львівські депутати,
була справді масштабною: об’єднання національно-демократичних сил і влад (Галицька Асамблея); поширення руху за
незалежну державу на всю територію України; швидка побудова в Галичині моделі держави
з розвиненою демократією та ринковою економікою. Ухвалення рішень про національні свята і
символіку, про власність, багатопартійність, декомунізацію, визнання вояків УПА
ветеранами війни відіграли величезну роль в орієнтуванні суспільства на
українські національні цінності.
Перемогою увінчалася грандіозна боротьба за легалізацію
репресованої радянською владою Греко-католицької церкви.
20 вересня 1990 р.,
на другій сесії обласної ради, ухвалено Концепцію формування елементів ринкової
економіки у Львівській області, згідно з якою більша частина державної
власності мала перейти у власність громадян і виробничих колективів. Тоді ж
постала «Львівська модель» аграрної реформи,
сформовані Земельний
центр і Центр приватизації
в АПК.
Загалом питань економіки стосувалося понад 80% документів
обласної ради.
До кінця
1990 р. ситуація в області
новою владою контролювалася цілковито.
Львівська область, перша і єдина в СРСР, повернула своїх земляків-військових
з гарячих точок. Невдовзі було вирішене питання і щодо військової служби
українців винятково на території України. Львівська
обласна рада першого демократичного скликання відіграла, без перебільшення, видатну
роль в історії України. Позитивний
досвід державотворення на засадах українських національних цінностей міг бути
успішно втілений в усій Україні в разі обрання В’ячеслава Чорновола у 1991р. Президентом
України. Але… Як досі невесело говорять галичани: «Українці проґавили свого Ґавела…»
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
