gramho.com
Щоб зберегти Українську державність, треба дати відсіч зазіханням Росії на наші незалежність і суверенітет.
Це твердження надзвичайно актуальне у контексті війни на Донбасі, що її розв’язала Росія проти України 2014р...
Але воно було актуальним завжди. Бо завжди існувало прагнення українців мати свою державу, і завжди існували наміри Росії загарбати Україну чи в будь-який спосіб утримати загарбане.
Навесні 1920р. Директорія робила відчайдушні спроби зберегти незалежність УНР. Для цього найперше треба було перемогти більшовиків, які на той час захопили Київ.
На словах УНР підтримувала заледве не вся Європа. Насправді єдиним союзником України залишалася Річ Посполита, яка тоді вбачала у більшовицькій Росії свого головного й чи не єдиного ворога. Однак Польща в обмін на підтримку висувала територіальні претензії.
За договором між УНР та Польщею, підписаним у Варшаві 24 квітня 1920р., Польща визнавала незалежність України й погоджувалася надати військову та всіляку іншу можливу підтримку Україні, а діставала частину Галичини, Волині, Полісся, Лемківщину, Холмщину.
Перед загрозою втрати Україною своєї незалежності Головний Отаман Армії УНР зробив вибір — непростий для України і важкий для себе особисто. У цьому виборі він щиро сподівався, що після перемоги над більшовиками угоду з Польщею можна буде переглянути…
Польща визнала незалежність УНР і зобов’язалася надати їй військову допомогу в обмін на значну частину українських територій.
25 квітня 70-тисячне польсько-українське військо перейшло річку Збруч і почало наступ на більшовиків.
Прихильникам спрощеного тлумачення історії на кшталт: «Петлюра продав Західну Україну полякам» варто нагадати: майже за два місяці до того, як була підписана зазначена угода, Українська Галицька Армія вступила в союз із більшовиками, що на той час вже окупували Західну Україну, — сподіваючись разом із червоними подолати білогвардійців.
Об’єднані сили УНР та Речі Посполитої звільнили від більшовиків спочатку Житомир і Коростень, а невдовзі – й цілу Житомирщину.
28 квітня поляки дислокувалися на лінії Чорнобиль — Козятин — Вінниця — кордон з Румунією, а 1 травня дійшли до Фастова.
2 травня Друга стрілецька дивізія Дієвої армії УНР узяла Могилів-Подільський.
3 травня Київська дивізія Армії УНР увійшла до Вапнярки, а Волинська — до Крижополя. Поляки взяли Білу Церкву і Рокитне.
5 травня почався наступ на Київ. Однак обійшлося без бою: більшовики втекли з міста….
Зовсім скоро, у червні, більшовицька армія посунула захоплювати Україну. Західна Європа обрала «сильнішого» і почала переговори з Росією. Більшовики відверто кепкували: старенька Європа перелякалася! Інакше як можна розцінювати пропозицію міністра закордонних справ Великої Британії й голови Палати лордів Джорджа Натаніела Керзона щодо перемир’я та встановлення демаркаційної лінії (від Гродно, через Немирів, Раву Руську й до Карпат)?! Але більшовиків такий поділ не влаштовував: вони були переконані, що візьмуть Варшаву, Париж, а там і Лондон!..
Під Варшавою Червону армію дощенту розгромили армії УНР і Речі Посполитої – сталося так зване «Чудо на Віслі». Того разу Польща була врятована , і немалою мірою – завдяки підтримці українців. Однак невдовзі Польща у Ризі замирилася з Росією, і в укладеній сторонами угоді жодним словом не йшлося про незалежну Україну...
Нестримне бажання провести ще одну з багатьох паралелей між подіями сторічної давнини й нашим сьогоденням.
Та все ж… З історії неможливо викреслити досвід спільних українсько-польських перемог над російським агресором. І цей досвід неспростовно свідчить: підступного , хижого і сильного ворога здолати можна. Треба лише об’єднатися.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
