Сьогодні відзначаємо 166 років від дня народження видавчині, громадської діячки та однієї з матерів українського фемінізму, письменниці Наталі Кобринської.
«Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо література була всебічним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків. Я через літературу дійшла до зрозуміння жінки в суспільстві – тож хотіла і других повести за собою», - писала Наталія Кобринська.
У той час Україна була розділена між сусідніми державами, тому специфіка українського феміністичного руху — його тісний зв’язок із національно-визвольною боротьбою. Восьмого грудня 1884 року на першому з’їзді Товариства руських женщин було проголошено ідею соборності України і праці для народу, особливо для підвищення культурного рівня селянок. Ідеї фемінізму проявилися не тільки у виникненні численних жіночих організацій — емансипована жінка проникла в художню літературу і публіцистику.
Кобринська зініціювала заснування першої української жіночої організації — «Товариство руських жінок».
Разом з Оленою Пчілкою у червні 1887 року підготували й видали альманах «Перший вінок». Це антологія жіночої творчості, що була зібрана, упорядкована й видана жінками. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали членкині подібних гуртів. При створенні альманаху до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.
На сторінках альманаху Кобринська опублікувала програмні для фемінізму статті: «Про рух жіночий в новійших часах», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах», «Замужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові».
Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях.
Її видавництво «Жіноча справа» випустило у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком.
На що схожа більшість сучасних жіночих видань? Основні їхні теми — одяг, взуття, косметика і речі, які супроводжують життя жінки, на думку, очевидно, маркетологів цих видань. На противагу їм у збірниках «Наша доля» друкувалися не лише художні твори, а й літературні огляди (про «Лурду» Еміля Золя, «Голод» Кнута Гамсуна, «Записки Гонкурів» та ін.), фольклорні записи (зокрема, перекладний єврейський фольклор про стосунки між жінками — свекрухи й невістки, бабусі й онуки та ін.), статті про жіночий рух, звернення до австрійського уряду по дозвіл жінкам навчатися в університетах, про організацію «охоронок» (дитячих садків), особливо в селах. Ідея дитячих закладів теж належала Наталії Кобринській. Ці «охоронки» мали не тільки полегшити життя жінці, яка працює, а й подбати про виховання дітей.
За матеріалами «Гендер в деталях»
