chrome firefox opera safari iexplorer

22 червня 1941-ого: Як Сталін не повірив у війну з Гітлером

22 червня 2021 о 10:42

Як відомо, з 1 вересня 1939 року тривала Друга світову війна, в якій Гітлерівська Німеччина та Сталінський Радянський Союз діяли спільно як союзники. Вони розділили між собою сфери впливу та власні геополітичні та ідеологічні інтереси у світі, проводили спільні паради, активно торгували, твори Гітлера навіть видавалися в СРСР.

За таких обставин Сталін як надійний союзник Гітлера до останнього не вірив у можливість військового наступу Німеччини на Радянський Союз. Після десятків донесень та переміщень військ біля кордону, Сталін продовжував вважати, що йдеться про можливі провокації або з боку Великобританії або з боку недисциплінованих частин німецької армії, а не про початок повноцінного військового вторгнення на територію Радянського Союзу Німеччиною. Недаремно Микита Хрущов на 20 з‘їзді КПРС стверджував:«Сталін всупереч очевидним фактам, вважав що це ще не війна, а провокація окремих недисциплінованих частин німецької армії». Нав‘язлива думка про провокації присутня й у так званої «Директиві 1», яка була ухвалена лише під тиском Тимошенка і Жукова й направлена до прикордонних округів:«Протягом 22-23 червня можливий раптовий напад. Завдання наших військ — не піддаватися на жодні провокаційні дії…одночасно бути у повній бойовій готовності зустріти можливий удар…інших заходів без особливого розпорядження НЕ ПРОВОДИТИ».

Тож на кордоні тривало спокійне життя. Так, командування Західного особливого військового округу провело вечір суботи в Мінському Будинку офіцерів за переглядом «Весілля у Малинівці», а у 122 винищувальному полку за вказівкою з Москви взагалі зняли з винищувачів озброєння!Ба більше, після ранкового нападу 22 червня та офіційного оголошення війни загальну мобілізацію в Радянському Союзі оголосили лише…23 червня!

За таких обставин військові дії червня-липня 1941 року з боку командування радянських військ були неорганізованими й хаотичними, які призвели до величезних втрат людей, зокрема українців. 

Олександр Довженко у своєму знаменитому «Щоденнику» зробив такий запис 12 липня 1941 року: «Тут загинула величезна кількість українців…Український чесний наш народ поніс найтяжчі втрати у цій війні …Вічна вас слава, брати і діти мої…Погубила нас наша слава, наша географія і невідома наша історія…Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить вчителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів — вони також поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Вони ЦІЛІ і ЗДОРОВІ, як ВЕДМЕДІ, і ДОСВІДЧЕНІ в ХОЛОДНОМУ СВОЄМУ ФАХУ. НАПРАКТИКОВАНІ ПОЧИЩЕ НІМЦІВ ще з ТРИДЦЯТЬ СЬОМОГО РОКУ…(йдеться про політичні репресії й великий сталінський терор 1937-38 рр. проти інтелігенції, військових, національних меншин, — прим.авт.). Не було у нас культури життя — нема культури війни. Тому й страдаємо багато й по-дурному. Ніщо не проходить даром, сатрапство і дурість особливо…».

Тож сьогодні, коли нащадки поліцаїв та ті, хто обкрадав сім‘ї відомих військових, а з ними всякі блатні білобілетники Радянської армії із партії кума Путіна будуть проливати сльози за Сталіна і советський народ, їм треба вкотре нагадати про ЛЮДСЬКУ ЦІНУ війни організованої двома тиранами Гітлером і Сталіном. Бо населення України в 1941 року було майже 41,9 мільйонів, а в 1945 році стало … 27,4 мільйони! 

Й недаремно той же Олександр Довженко передбачав і попереджав про можливість владної фальсифікації правди про участь українців у війні ще в травні 1942 року:"якщо вся доблесть синів України… всі жертви і страждання народа і вся переможна сила війни ХИТРОМУДРИМИ руками і перами відповідних молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а на рахунок УКРАЇНЦІВ ціми ж руками випреться штучно утворена гитлєрівська петлюрівщина і антисемітизм з усіма наслідками м‘ясорубок — краще б мені й не знати більш людської ПІДЛОСТІ, і бездонної НЕНАВИСТІ, і бездонної ВІЧНОЇ БРЕХНІ, якою оплутані ми…"

Тож і нині, 80 років по тому, УКРАЇНІ потрібна ПРАВДА про цю ВІЙНУ, а не сталінсько-путінські міфи, що їх тиражують носії «російського світу»!

Вічна пам‘ять мільйонам безневинних жертв війни!Слава героям!ПЕРЕМОГЛИ ГІТЛЕРА — ПЕРЕМОЖЕМО й ПУТІНА!

Микола Томенко, очільник Громадського руху «Рідна країна»

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Новини Дивитися всі