«Самопали набивайте! Гострих шабель добувайте… і вольностей бороніте! Нехай вічна буде слава. Же през шаблю маєм права!» — слова Івана Степановича Мазепи — гетьмана-полководця, гетьмана-мецената, гетьмана-поета. Сьогодні, 20 березня, — 383 роки від дня народження цього Великого українця. Ці слова зараз, коли Україна в горнилі війни знову видобуває право на свою незалежність, актуальні як ніколи.
Показово, що, попри три століття часу, засади державного будівництва Івана Мазепи і до сьогодні лишаються незмінно актуальними. За правління гетьмана Україна зберігала свою економічну самостійність. Мазепа і його уряд всіляко сприяли малому і середньому підприємництву, заохочуючи його ініціаторів та організаторів різними пільгами економічного й правового характеру. В часи Мазепи значно розширилася національна торгівля і особливо із закордоном.
«Експорт та імпорт були орієнтовані на Захід. Туди вели традиційні українські торгові шляхи. Це, зокрема, свідчить про те, що Україна в господарському відношенні аж ніяк не залежала від Москви», – стверджує професор історії Борис Крупницький. А ще Мазепа був першим гетьманом, який заповзявся припинити хижацьке винищення лісів. Мазепа був віруючим християнином . Він будував нові церкви (26 церков, соборів і дзвіниць), відновлював старі, оздоблював храми, надавав церквам і монастирям земельні володіння, ставив церковні привілеї вище, ніж права міст і підданих усіх станів.
Масштаби величного і пишного будівництва у Києві в добу гетьмана Мазепи порівнюють лише з одним періодом в історії української столиці – часами великих київських князів.
Гетьман будував незалежну національну державу. Держава потребувала символів і національний архітектурний лик столиці був одним із них. Саме тоді Київ окрасили дивовижні шати українського бароко. Про часи правління Мазепи до сьогодні свідчать найіменитіші архітектурні перлини столиці. Бо саме за ініціативою гетьмана, його коштом і мистецьким хистом збудовано або перебудовано: Софію Київську, Києво-Печерську лавру, Михайлівський Золотоверхий монастир, Кирилівську церкву – це з того, що лишилося. А до комуністичного шабашу 1930-х років величною окрасою Києва були ще Микільський собор у Пустинно-Миколаївському монастирі і Богоявленський собор – у Братському монастирі. «В добу Мазепи, – пише Оглоблин, – відроджується Київ як духовний центр України. Його значення і вплив поширюється далеко на схід і південь, в країнах Східної Європи і Православного Сходу». Гетьман Мазепа був великим будівничим незалежної Української держави. Й тому став найбільшим ворогом імперії. Понад 300 років Москва «затирає й випікає найменший слід, найменшу згадку… «Нєт, нє било і бить не может», – писав Євген Маланюк. Вочевидь саме з цієї причини у столиці й досі немає пам’ятника Мазепі. І це дуже показово. Бо скільки б років не було українській незалежності, але пошанування чи зневага пам’яті великого гетьмана завжди буде показником повноти і змісту цієї незалежності.
Іван Мазепа – всесвітньо відома постать. Його ім’я пов’язують із героїчною спробою України вирватися з-під московського ярма і обрати, як би ми сказали нині, європейський шлях розвитку. Тож великого українського гетьмана вшановують не лише в Україні, й за її межами.
Пам’ятаємо нашу історію! Шануємо наших героїв!!!
