Верховна Рада 12 травня ухвалила Постанову (реєстр. № 8361) щодо відзначення на державному рівні 300-річчя заснування Олешківської Січі, повідомляє офіційний сайт парламенту.
Восени 2011 року Олешківській Січі виповнюється 300 років. Історичне значення Олешківської Січі важко переоцінити, це не тільки явище вітчизняної історії, це визначне явище європейської та загальносвітової історії.
Ініціатива щодо відзначення цього ювілею на державному рівні належить Цюрупинській міській раді (Херсонщина). Ухвалена Постанова ВР рекомендує Кабінету Міністрів України розробити та затвердити план відповідних заходів та забезпечити їх фінансування.
Історична довідка
Історія Олешківської Січі невід’ємна від історії м. Цюрупинська (до 1928 р. — Олешки) Херсонської області.
Місто Олешшя було опорним пунктом Київської Русі на великому торговельному шляху «з варягів у греки», значною пристанню, важливим центром риболовного промислу. З послабленням Візантії, дніпровське Пониззя повністю перейшло під контроль київських князів, які вважали за свій обов'язок боронити «отець своїх і дідів своїх шляхи». Олешшя було своєрідними воротами Руської держави, де зустрічали важливих гостей з Візантії й інших країн.
Востаннє Олешшя згадується у літописі перед битвою з монголо-татарами на річці Калка у 1223 році, коли князі Русі об'єдналися з половцями під Олешшям й рушили на супротивника. Після їх поразки Олешшя було захоплене монголами. Жінок та дітей, які залишалися в місті, нападники жорстоко винищили.
Проте, історія Олешшя не закінчилася монголо-татарською навалою. У XIV ст. місто відродили італійські купці з Генуї, створивши тут важливу торговельну факторію.
Історія Олешок-Цюрупинська фактично розпочинається з нової сторінки у XVIII ст., з заснування запорозькими козаками Олешківської Січі (1711—1728 рр.). У 1709 році запорожці на чолі з кошовим отаманом Костянтином Гордієнком взяли участь у військово-політичному виступі за незалежність України разом з гетьманом Іваном Мазепою. Після поразки під Полтавою й руйнування російськими військами Чортомлицької Січі, козаки заснували Січ на самому кордоні земель Війська Запорозького з Османською імперією — при впадінні у Дніпро річки Кам'янки. (Залишки Кам'янської Січі знаходяться на території села Республіканець Бериславського району Херсонської області і є пам'яткою національного значення). Але вже у 1711 році запорожці вимушені були перейти під протекторат Кримського ханства й «сіли Кошем» на лівому, татарському березі Дніпра. Так виникла Олешківська Січ на місці сучасного Цюрупинська.
Отож, Олешки на майже два десятки літ перетворились у значний політичний центр Козацької держави. Вони підтримували стосунки з Кримським ханством, Стамбулом, Бендерами, Шведським королівством, Річчю Посполитою. Історія зберегла писемні докази столичності Олешок. В архівах збереглись листи, направлені сюди королями Швеції, Польщі, Пруссії...
Та чи не найважливіший етап у житті Олешківсьої Січі тих далеких часів — пряма їх участь у створенні «Конституції прав свобод Запорозького війська», більше знаної під назвою «Конституція Пилипа Орлика». Не зайве нагадати основні її пункти: проголошення незалежності України від Польщі та Москви; обрання парламенту, який мав скликатись тричі на рік, обмеження влади гетьмана тощо.
Запорожці були змушені платити ханові податки, працювати на спорудженні Перекопських укріплень, брати участь у воєнних походах кримських правителів. Лише у 1728 році вони змогли покинути Олешки, а в 1734 році — повернутися на рідну землю Запорожжя, де заснували останню, Підпільненську Січ, ліквідовану за царським наказом у 1775 році. А Олешки, ще деякий час продовжували існувати як село.
Олешківська Січ сьогодні
На даний час площа Січі, що збереглась, дорівнює приблизно 0,5 га. Археологічними розкопками на Олешківській Січі сезонів 1991—1992 років виявлено близько 1000 предметів, які відносяться до матеріальної культури козацтва. Переважно, це предмети побуту – уламки глиняного та скляного посуду, козацькі глиняні люльки, а також вироби господарського призначення.
Також було знайдено рештки напівземлянкових споруд, позначених залишками печей, непоодинокі екземпляри зброї. Ядра до гармат малого калібру, уламки ножів, кахлі з орнаментом, уламки глиняного і скляного посуду, герб Російської імперії, відлитий з міді, кільканадцять козацьких люльок.
Розкопки можна вважати унікальними, бо з восьми подібних поселень залишилося лише три: Хортиця, Кам'янська та Олешківська Січі. Решта поховані хвилями штучних дніпровських розливів.
«Рідна країна»