Забудова Києва поволі поширюється із центральних вулиць та буферних зон історико–культурних об’єктів на оспівані столичні пагорби.
Крім гори Щекавиці, де колись оселилися засновники Києва, а тепер хазяйнують забудовники, будівельна кельма зазіхнула і на Звіринецьку гору, де київські князі полювали і мали свою резиденцію, пише «Україна молода».
Тутешні мешканці обурені: за останнє десятилiття один із найпомітніших київських історичних пагорбів «окупували» новобудови, зелена зона засмічена, а цієї зими взагалі почали зводити комплекс: багатоквартирного зблокованого житлового будинку.
Для цього і дерева вже вирубали, й котлован викопали, й сусідам нашкодили. І це при тому, що геологи застерігали: ґрунтові води залягають дуже близько до поверхні, і масштабне будівництво завдасть непоправної шкоди існуючим будинкам. Що вже й казати про те, що Звіринецька гора — зона охоронюваного ландшафту...
За інформацією видання, активна забудова маєтками Звіринецької гори, за словами мешканців вулиці Мічуріна, почалася десять років тому. Але багатоповерхових комплексів iз підвальними приміщеннями досi не було. Тим паче, на крутому схилі до бульвару Дружби народів, де тепер розташований горезвісний котлован.
«На цій горі було 38 джерел, вона, як губка, просочена водою, — говорить пенсіонерка Лариса Логозинська, мешканка вулиці Мічуріна. — Тому в усі часи цю частину гори не чіпали, котлованів не рили, тим паче — аж до поверхневих вод. Коли почали все забудовувати — води стало більше, вiдтак гинуть дерева, а кілька будинків, що стоять на глиняних ґрунтах, почали сунутись і руйнуватися. Тепер вулицi Пирятинська, Землянська та вулиця Мічуріна рясніють новобудовами елітного класу».
Будують за віртуальними адресами?
Тутешній котлован–рекордсмен, про який, власне, далі й піде мова, для тутешніх став «прогнозованою несподіванкою». Підозра, що ділянку готують під забудову, в мешканців з’явилася давно. «Там у 2004 році спочатку вирубали близько 70 дерев старого саду, — говорить Ніна Петрівна, — й утворилося болото. На місці побували геологи й казали, якщо будуватимуть — це буде катастрофа. Ми почали писати запити до столичної і районної влади, але нас заспокоїли: мовляв, будувати ніхто не збирається. Так нас «приспали».
«А взимку цього року загуділа техніка й забігали будівельники, — розповідає далі Лариса Ігорівна. — Оскільки виконроби спілкуватися відмовлялися, ми почали активно писати листи в усі можливі інстанції». У ході такого листування з чиновниками з’ясувалося, що «безкоштовну» землю під забудову на крутому бездоріжному схилі зони охоронюваного ландшафту Київрада виділила кілька років тому. Є і дозвіл на будівництво житлової багатоповерхівки, виданий Інспекцією державного архітектурно–будівельного контролю (ДАБК) від 20 січня цього року. До того ж дозволили будувати одній людині на трьох ділянках одразу.
Цей дозвіл має вельми істотні нюанси. Передусім тому, що дозволили будувати за адресами, яких у Києві не існує! У документі йдеться: «У встановленому порядку надано... дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва багатоквартирного зблокованого житлового будинку від 20.01.2011... у пров. Мічуріна, 28, 30, 32 у Печерському районі м. Києва». Тоді як у чинному генплані міста на період до 2020 року провулок закінчується будинками за номерами 10 і 15. А власне грандiозний котлован «вкопано» у схил гори над бульваром Дружби народiв.
Власник – громадянин Великобританії?
Дозволи на будівництво видані громадянинові Великобританії, такому собі Сміту Крістоферу Брайону Девідсону, який викупив три ділянки у колишніх власників — громадян України. Попри всі намагання поспілкуватися з цим земельним покупцем чи бодай з’ясувати, хто він, мешканцям так і не вдалося. Зв’язатися з ним — будівельники таку можливість виключають. От і закралася у людей думка, що справжнім замовником «зодчих» може бути хтось із наших VIPів, а прізвище іноземця — лише як прикриття.
Наразі активісти пишуть листи до Головного управління земельних ресурсів, Печерської райдержадміністрації, Олександру Попову та Віктору Януковичу. Одначе вже тепер можна припускати, наскільки міська адміністрація зацікавлена у цій справі: в кабінеті 116 приймальні голови КМДА Віра Добраш звернення приймати відмовилася.
«Можуть бути зсуви»
Провідний науковий керівник Інституту геології Національної академії наук України Вадим Рибін говорить, що масштабні будівництва та риття котлованів можуть створити як локальні проблеми для сусідів багатоповерхівки, так і для Києва в цілому. За його словами, будівництво на Звіринецькій горі небезпечне через ймовірність зсувів. «Якщо котлован навіть оточити палями, — говорить Вадим Федорович, — між ними будуть проміжки, куди потрапляє вода і мілкозем. І цей мілкозем виноситься з фундаментів сусідніх будинків, унаслідок чого ближня стіна просідає та виникають тріщини».
А нищення дерев на Звіринці, за словами фахівця, також посилюватиме ймовірність ґрунтових зсувів. «Рослини беруть воду, по–перше, для росту, а по–друге, для підтримки температурного режиму. За рахунок цього знижується вірогідність зсувів. Будь–який подібний схил має бути засаджений рослинністю. Інакше варто чекати небажаних наслідків», — попереджає Вадим Рибін.
Довідка «УМ»
Звіринець — історична місцевість Києва між Печерськом, Видубичами, Теличкою і Чорною Горою. А Звіринецька гора із зоною охоронюваного ландшафту — є його частиною; вона обмежена бульваром Дружби народів, Набережним шосе, вулицями Тимирязівською, Бастіонною, Струтинського.
Назва, відома з часів Київської Русі, ймовірно, походить від місця полювань князів на дикого звіра. На 3віринці розташовувався Красний двір — одна з резиденцій київських князів. З X ст. існували подібні до лаврських Звіринецькі печери (вiднайденi у 80–х рр. ХІХ ст.), у яких діяв печерний монастир (зруйнований 1096—1097–му половцями). Після монголо–татарської навали на 3віринці виникло однойменне поселення, що належало Видубицькому монастирю. У 1810–му закладено Звіринецьку фортецю. З ХІХ ст. існує Звіринецьке кладовище. У 1918–му внаслідок вибуху на артилерійських складах більшу частину колишньої забудови 3віринця зруйновано.
Наразi Звіринець став частиною Печерська, тобто Печерського району Києва, а тому назва «Звіринець» використовується лише шанувальниками київської історії. До цього часу існує Звіринецьке кладовище, Звіринецькі печери на вулиці Мічуріна та вулиця Звіринецька, яка до 1975 року була частково забудована одноповерховими приватними будинками.
