Нарешті журналісти на власні теле- та фотокамери «побачили» хаотичну забудову берегів Дніпра з борту не прогулянкових човнів, а зі справжніх вітрильних спортивних яхт. Київський міський крейсерський яхт-клуб зібрав на своїх «щоглах» всюдисущу журналістську братію, зовсім безкоштовно і зовсім по-корсарськи.
Хоча яхтовий спорт – задоволення чи, швидше, справа зовсім не з дешевих, ви, мабуть, не раз помічали курсуючі Дніпром білогриві крейсерські яхти. Їх командори ходять разом з нами – однак, це справжні любителі вітру, свободи, хвиль.
«Існує яхтова елітарність…»
Задоволення від такого спорту відчуєте одразу для тіла і душі. Проте, не все так просто… Як розповів один із учасників «Вітрильного жур-туру» та член Ради капітанів, Віктор Кущ, «яхтинг, на відміну від інших видів спорту, акумулює в собі багато якостей та наук, які повинні знати люди, що ходять на яхтах. Наприклад, щоб отримати диплом яхтового рульового другого класу потрібно скласти одинадцять іспитів капітанам, безкомпромісним у своїх оцінках. По-перше, щоб ніхто не втопився, по-друге, існує яхтова елітарність, якщо ви входите до цього світу, то маєте погодитися з певними правилами та вимогами, якщо не згодні – не приходьте сюди! Потім ще одинадцять іспитів, згодом на яхтового капітана ще одинадцять. Не всі це витримують».
Колоритна форма командора, до речі, визнана у всьому світі, хоча й спекотна, проте багатослівно підкреслювала відданість цій вітрильній справі Віктора Куща, а на суші – оператора-постановника кіно й телебачення та викладача столичного вишу.
Поки доглянуті судна мирно вигрівалися на своїх причалах, неподалік на берегу Київського міського крейсерського яхт-клубу гудів журналістський вулик. Хоча інструктаж та мовчання не всім далися під силу, до виходу на воду акули пера, за їх скромними переконаннями, були готові ще з пелюшок. Регата почалася!
«Бійся гіка!»
П'ятнадцять яхтових суден переповнилися фото-відео очима та записниками, капітани відали команду відшвартуватися. Наш «Кондор-13» під залпом команд капітан Віктора Куща відчалив. Головне, що ми запам’ятали з інструктажу – слухати командора, мовчати, пригинати голову, коли повертають парус, чіплятися за яхту всіма руками і ногами, звісно, щоб не гребти потім своїми двома самотужки за яхтою та ще й з камерою на голові.
Не даремно кажуть, жінка на кораблі – до нещастя… Наша яхта відмовилася спочатку підкоритися капітану. Щось сталося з кермом. Добре, що не на довго. Проте командору все-теки довелося «піти на дно», тобто пірнути й власноруч виправити несправність.
На щастя, все обійшлося, і журналістам навіть вдалося покерувати на хвилях! Коли вибагливий вітер жбурляв вітрила, всі слушно пригинали голови за командою: «Бійся гіка!». Інакше можна її позбутися…
Не ціною єдиною
Спростуємо поширену думку, що яхтовий спорт – забава для «небідних». «Насправді, – розповідає Олексій Левін, командор міського яхт-клубу та голова оргкомітету «Вітрильного Жур-Туру», – ціни на такі судна коливаються від кількох тисяч до мільйонів умовних одиниць… Проте більшість яхт нашого клубу зібрано саме тут».
Не забудьте ще про реманент, а також «стоянку» для вашої яхти. Також обов’язково потрібно мати напарника, а то й кілька. Адже навіть найвідважнішому морському вовку буде таки важко одночасно виконувати кілька операцій.
Запам’ятайте, це не просто хобі, це життя. Тому ціна має бути не в грошовому еквіваленті – знання, сміливість, бажання свободи та шуму хвиль… «Я хочу записати, як дзвенять мачти разом з шепотом води – для заспокоєння, медитації», – говорить Володимир, помічник капітана нашої «Кондор-13».
Для дітей
За словами Олексія Левіна, у яхт-клубі існує спеціальний гурток для дітей – безкоштовний! Юних корсарів тут вистачає – Дніпро теж до їхніх послуг.
Звісно, ніякої допомоги з боку держави немає… Ентузіазмом єдиним, власними членськими внесками та лише інколи спонсорською підтримкою живе Київський яхт-клуб. Але хвилі не терплять корисливості. Це не просто хобі, це життя.
«Хоча я і не є формальним членом цього клубу, та моя яхта зараз далеко звідси — говорить автор ідеї проведення «Вітрильного Жур-Туру 2011» Володимир Владимиров, професор Інституту журналістики, — серцем я завжди тут».
І на завершення представимо люб’язно надані командором правила поведінки на яхті:
- пересуватися яхтою можна лише з дозволу капітана;
- команди на шхуні дає лише капітан і слухати його потрібно обов’язково, вони не підлягають обговоренню;
- пересуваючись потрібно завжди триматися за поручні, адже яхта «крениться»: правило 3 точок – тримаєтеся двома руками, і лише тоді робите крок;
- ходити по яхті можна лише з напівзігнутими ногами – прямі ноги – прямий шлях до падіння (вірніше «випадання»);
- якщо ви впали з яхти, в жодному разі не панікуйте та не намагайтеся догнати яхту, а також не пробуйте дістатися берега – можна не розрахувати сили;
- обминати мотузки: на них можна зачепитися або посковзнутися;
- не можна ходити босими, адже на палубі багато виступів через які можна поранитися;
- знаходитися на яхті можна лише в рятувальних жилетах, а одяг має бути лише спортивного типу (як і взуття);
- не мати при собі висячих деталей: хустинок, шнурків і, навіть, довге волосся потрібно зав’язувати;
- на голові має бути обов’язково кепка чи шапка, але зафіксувати їх потрібно міцно, адже для регат характерна вітряна погода;
- на яхті категорично забороняється палити та вживати алкоголь.
Фоторепортаж з події
На яхті ходили Кондрацька Юлія та Майструк Світлана
«Рідна країна»