Перший фестиваль косарів влаштували у закарпатському селі Велятині. Позмагатися у вправності цього давнього ремесла зібралися 17-ро учасників. Серед них як досвідчені господарі, так і юні косарі.
Вправних косарів у Велятині, як і в будь-якому селі, поважають. Від їхньої складної роботи залежить добробут кожної сільської родини. Запасти на зиму сіно для худоби треба швидко, адже сухих і безхмарних днів у горах не так багато. Тому поруч із чоловіками до справи стають й жінки - у полі. Але не на фестивалі косарів.
Ольга Половка, мешканка с. Велятин: «Ну в положенні обумовлено, що жінки приймають участь на загальних засадах, але чоловіки кажуть, що жінці позорно косити».
Якість, швидкість та ширина скошеної ділянки — за такими критеріями визначали кращого з місцевих косарів. І вимоги ці були однаковими для всіх — від наймолодшого 16-ти річного до найстаршого вісімдесятирічного учасника.
Іван Дівенець, організатор змагань косарів: «Якість оцінюють старожили щоб, як кажуть у нас, щоб кінь не зміг напастися, от так повинно бути».
Переможець фестивалю Василь Феєр — свого нехитрого рецепту успіху не приховує.
Василь Феєр, переможець змагань: «Треба косити змалку, от я кошу з 10-ти років, кажде літо треба дуже багато косити, треба хотіти косити, це дуже старе ремесло, яке забувається, на жаль».
Закарпатські косарі — жодних механічних пристроїв у своїй роботі не визнають. Тим паче, що у гірській місцині косаркою працювати — незручно.