За минулий рік в Україні скоротилося поголів’я усіх свійських тварин. Крім кіз та овець, на яких можна незле заробити.

Корова в українському селі стає рідкістю. За минулий рік поголів’я корів в Україні скоротилося на 51 тисячу. Умовно кажучи, закрилося десять великих ферм. Але навіть поголів’я свиней та птиці, які протягом останніх кількох років зростали, за минулий рік скоротилися.

За даними Держкомстату, станом на 1 січня 2012 року, свиней в Україні було 7,478 мільйона голів, а це на 6,1% менше, ніж на перше січня 2011-го. Кількість птиці за рік скоротилася на 2,1% до 199,5 мільйона.

Винятком є лише вівці та кози – їх поголів’я за минулий рік нехай лише на піввідсотка, але збільшилося (до 1,74 мільйона голів). Фермери вважають, що саме на козах та вівцях можна заробити.

«Ми уже займалися і свинями, і курми. Тепер зупинились на вівцях. Орні землі уже всі прихапані — все в оренді. А толоки стоять нікому не потрібні. От я узяв в оренду 30 га толоки і зробив загони для овець, – каже підприємець з Полтавщини Олександр Ойтенко. – Щоб вигодувати свиню на 100 кілограмів, треба тонну зерна. Виходить, витрачаєш на неї майже дві тисячі гривень (то якщо годувати зерном, а не хімією), а здаєш за 1700. Тоді як вівці ми продаємо по 45 гривень за кілограм живої ваги. Здав вівцю на 70 кілограмів і маєш 2500 гривень. А затрати значно менші, ніж на свиню».

Овець Олег Ойтенко продає живими – на розведення. Каже, проблем зі збутом немає, тому що розводить унікальну романівську породу. Вона підходить і на молоко, і на м’ясо, і на руно. “Це російська порода. Її унікальність у тому, що вівці окочуються двічі на рік, і вівця може привести за раз до п’яти ягнят, тоді як мериноси приводять лише одне-два ягнятка раз на рік. Їх дуже легко розвести – я спочатку купив 14 овець, а уже маю півтори сотні! У 2005 році Путін заборонив вивозити овець цієї породи з Росії. Але ж самі знаєте, кордони у нас діряві”, – каже підприємець.

Вівці інших порід не такі цінні – по 25-35 гривень за кілограм живої ваги. За кілограм тушки просять від 55 до 80 кілограмів. Вовну продають від 30 до 50 гривень за кілограм. Ця ціна дозволяє фермерам бути “в плюсах”.

“У нас немає проблем зі збутом. М’ясо здаємо у ресторани, шерсть – на державні переробні фабрики, – каже представник господарства “Меринос Україна”, що у Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині, пан Іван. – Ми розводимо овець породи “німецький мериноланд”. Це м’ясна порода, але при цьому тонкорунна. М’ясо не має специфічного запаху. Раз на рік їх стрижемо – в середньому вівця дає до п’яти кілограмів шерсті. Але проблема з ціною. Заготівельники хочуть брати якнайдешевше, і пропонують такі ж ціни, як за простих карпатських овець”.

Нині на підприємстві понад вісім сотень овець, але уже найближчим часом їх кількість планують подвоїти. Ринок не заповнений, тож є куди розвиватися. У тому ж таки Кам’янець-Подільському районі є ще одна овеча ферма, де вирощують овець французької породи “лякон” – єдина у світі порода, з молока якої роблять відомий сир “Рокфор”. При правильному відгодовуванні одна така вівця може дати на добу до 5-6 літрів молока.

Хоча фермери, які вирощують молочних корів, мають певні додації від держави, аби заробити на молоці, краще вирощувати кіз. Хоча коза дає у чотири рази менше молока, ніж корова, козяче молоко значно дорожче.

Олег Бядик, який вирощує кіз уже сім років і нині має півсотні голів, каже, що ще буквально п’ять років тому знав лише кілька приватних господарств, де мали по 30-40 кіз. Тепер і “козячих” фермерів більше, і поголів’я зросло.

“У господарств літр козячого молока коштує 15 гривень, тоді як коров’яче приймають по 2,7 гривні. А у київських супермаркетах літр козячого молока коштує 5-7 доларів. Оскільки люди все більше піклуються про своє здоров’я, попит на це молоко постійно зростає, – каже Олег Бядик. – Породиста молочна коза-первістка дає на день три-чотири літри молока, повновікова – шість-вісім літрів. У європейських країнах кози дають до 10 літрів молока на день, а в окремих випадках – і до 12-ти. Там дуже далеко пішла селекція. На жаль, в Україні ця галузь практично втрачена, у нас важко придбати породисту козу. Але розведення кіз має великі перспективи. По-перше, дуже цінне молоко. По-друге, козу значно простіше утримувати, ніж корову. Вони ж невибагливі. От цього року довго не було снігу, то наші кози ще на Новорічні свята випасались. Тобто тоді, коли корові уже нема що їсти, козі вистачить. Корова на день з’їдає до

50 кілограмів трави, коза – до п’яти. У Європі цінують кожну сотку землі, тому там так активно розвивається козів­ництво”.