Укрзалізниці краще завчасно скласти список для іноземних туристів, на які потяги їм ні в якому разі не можна сідати, щоб подорожувати Україною. Інакше, як мінімум, шок і відмова вважати цю країну цивілізованою та європейською – гарантовані.
Почати цей список рекомендую з потяга № 086 «Львів-Сімферополь», в якому мені довелося подорожувати 11 травня цього року в купейному вагоні № 11. Прямувала не до кінцевого пункту призначення, але вражень вистачило наперед і надовго.
Стандартне купе – 4 м’яких місця і відчинене вікно. Спочатку зраділа, що не буде задухи, але потім змінила думку, оскільки вікно було відчинене не з метою провітрювання, а просто-напросто зламане (пошкоджена рама, яка відірвалася від скла), через що закрити його було неможливо.
Одразу по відправленню (09 год. 45 хв.) повідомили про поламане вікно проводницю, яка пообіцяла викликати ремонтника і полагодити вікно. Через дві години вона знову запевнила, що ремонтника давно викликала і щоб ми чекали… Так ми прочекали його до 21 год. 30 хв., вікно і доти не було полагоджене, а нам видали тоненькі ковдри, щоб ми ними прикрилися…
Враження доповнював увесь інтер’єр купе цього вагона, якому, мабуть давно треба було опинитися, як мінімум, на повній реставрації.
Варто ще згадати про гучний і незабутній звуковий супровід нашої подорожі – лязгання, скрегіт, клацання, писк і гуркіт у колесах.
Така подорож нам обійшлася у 140 грн за «купейне місце» до нашого пункту призначення. Нам пропонували чорний чай без лимона за 3 грн та стікери кави за 4 грн.
Постійно по вагону, навіть під час ходу, шастали продавці журналів, морозива та м’яких іграшок, безцеремонно відкриваючи двері, які ми зачиняли, захищаючись від протягу з коридору.
Під ніч в купе стало відчутно прохолодно, навіть ковдри (чи, скоріше, покривала) не допомагали.
Можу лише уявити, в якому стані доїхали наші сусіди по купе до кінцевого пункту призначення – Сімферополя. До речі, за розмовою наша сусідка розповіла, що це нам ще пощастило їхати весною, адже взимку у щілини вікна задуває добряче сніг і вкриває добрі півстолика…
Подорожувала Юлія Царенко
P.S. І ще кілька слів про Львівський залізничний вокзал. Інтернет є лише в платному залі очікування (4 грн за годину з людини та 2 грн за одну сумку). Інший зал очікування — безкоштовний, щоправда, його частина зараз на ремонті. Каву можна випити в ресторані (у платному залі очікуваня, це коштує 15 грн), або в продуктовому магазинчику. Там кава зі стікера, вода з електричного чайничка і коштує це 8 грн. Банани у цьому магазинчику коштують 25 грн/кг. І наостанок кілька слів про туалет. 2 грн, щоб зайти, у кабінках, м'яко кажучи, не зовсім чисто і не зовсім приємно пахне, туалетного паперу в кабінках немає. Старанно відірвані бабцею клаптики паперу треба брати при вході, коли платиш їй гроші за відвідування цього закладу... Європейці від цього теж отримають незабутні враження...