chrome firefox opera safari iexplorer

«Хюндаї» погано заходять у повороти. Салон незручний. Обшивка вагонів – нерівна..

25 травня 2012 о 08:35

Уже з наступного тижня в Україні почнуть курсувати швидкісні поїзди Hyundai Rotem. Але чим ближче до цієї довгоочікуваної дати, тим міцніше у людей переконання, що запуск цих поїздів — багатомільйонна афера.

Адже, виявляється, не такі уже вони й швидкісні, ті “корейці”, а квитки коштують — як літаки у Європі. Натомість залізниця скасовує практично усі зручні потяги, які можуть стати на шляху Hyundai, пише Високий замок.

За інформацією видання, не лише звичайні пасажири висловлюють своє незадоволення скасуванням популярних поїздів та високими цінами на нові Хюндаї.

Провідники “реформами” теж незадоволені. “Чи буде їздити 92-й, досі не зрозуміло, бо бригад на той поїзд ще не призначали. Раніше ми роками їздили на одному напрямку. Тепер рулетка — кожні три місяці змінюють. І ти щоразу переживаєш, поставлять тебе в графік чи ні. Але ж зарплата залежить від рейсів”, – каже провідниця з поки що фірмового 92-го. Її незадоволення зрозуміле, адже одне діло — їздити у нормальному вагоні з кондиціонером, а інше — у роздовбаній “бритванці”, де навіть у спеку вікна не відчиняються. На те, що замість “Столичного експресу” пересядуть на “хюндаї”, провідники не розраховують. “Там свої бригади. Нас не допустять”, – кажуть провідники.

Рядові залізничники вважають, що Колесникову і компанії все одно, чи їздитимуть люди новими поїздами, бо вони заробляють на вантажних перевезеннях. А на придбанні корейських потягів потрібні люди вже заробили стільки, що їм уже все одно, чи ці потяги їздитимуть взагалі...

“Якщо купуєте помідори під домом — це одні витрати. А якщо їдете за ними в інше місто, то витрати будуть інші, бо ще ж на дорогу гроші йдуть. Наші чи російські поїзди обійшлися б дешевше, але з корейцями легше домовитись про “відкат”, – каже начальник поїзда та голова Вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці Олександр Абросимов. – Нам розказують, які це сучасні поїзди, хоча насправді це не потяги останнього чи навіть передостаннього покоління. Салон там незручний — вам доведеться тулитись до ліктя сусіда, а ногу на ногу не закладете, бо впретесь у спинку сусіда спереду. Такі електрички розраховані на перебування в дорозі 2-2,5 години, а не п’ять-шість, як у нас. Бачив обшивку вагонів — вона нерівна. Ви б купували нову машину, якщо на ній уже видно нерівності, якщо подивитись під кутом?"

"Коли тестували “хюндаї”, виявилось, що вони погано заходять у повороти, — продовжує фахівець. — Одна з цих електричок навіть збила пантограф (пристрій, який з’єднує потяг з високовольтною лінією) та зачепила пасажирську платформу. Довелось її підрізати, аби поїзд нормально проходив. У мене є претензії і до ходової частини потяга. Як вона працюватиме при обледенінні взимку? Там до колісних пар йдуть такі ніжні трубочки. Загалом, перед тим, як запроваджувати швидкісні поїзди, треба підготувати колії. Ні у Європі, ні у Росії нема так, щоб і пасажирські, і вантажні потяги їздили одними коліями. У нас останнім часом все більше випадків, коли потяги сходять з рейок. А все через поганий стан колій. Три тижні тому біля Ізюма три вагони з людьми “лягли” на бік. Якби це була не приміська електричка, яка їхала зі швидкістю 30 км/год., а поїзд, який їхав під 100 км/год., без жертв не обійшлося б. Та й взагалі колії, де передбачено рух понад 100 км/год., мають бути з двох боків обгороджені, переїзди автоматизовані”.

Враховуючи дистанції в Україні, денні потяги мали б їхати зі швидкістю 300 км/год., аби поїздка не була надто важкою для пасажирів (відсидіти сім годин в одному положенні не кожному під силу). Але на наших коліях навіть надшвидкий поїзд повзтиме як черепаха, оскільки на деяких ділянках не можна рухатись швидше, ніж 40 км/год. Розрекламовані “хюндаї” їхатимуть з середньою швидкістю 100 км/год., а не 160, як було заявлено. То для чого було купувати імпортні потяги, коли з потягами для таких швидкостей і наші заводи впораються?

“Ми випускаємо електропоїзди, які можуть їхати зі швидкістю 160-200 км/год. За технічними характеристиками вони не поступаються корейським, а за безпекою навіть кращі. Скажімо, у нашому поїзді є система захисту, яка не дає йому сплюскуватись в “гармошку” при зіткненні з іншим потягом. Випадки таких зіткнень — рідкість, але передбачити треба усе. Корейські поїзди такої системи захисту не мають, – каже прес-секретар Крюківського вагонобудівного заводу Анна Кудіярова. – Ми випробовували наш потяг на ділянці Київ-Харків, їхали з журналістами. Вони питають, “а коли будемо розганятись”. Я їм показую табло — а ми уже їдемо зі швидкістю 153 км/год. Але вона у цих вагонах навіть не відчувається”.

За словами Анни Кудіярової, на заводі порахували: якби замість десяти корейських поїздів придбали десять українських, то стан платіжного балансу покращився б на 341 мільйон доларів, а чиста економія була б 133 мільйони. На ці гроші можна було б купити ще п’ять потягів! І це якщо купувати електропоїзди. Якщо ж купувати потяги локомотивної тяги (вагони на Крюківському заводі, а тепловози на Луганському чи Дніпропетровському), вийшло б ще дешевше. Крім того, якби потяги виробляли в Україні, роботу мали б 4-5 тисяч працівників. Адже з вагонобудівними заводами пов’язані ще майже сотня підприємств.

Розділи: Суспільство

24 листопада

Інші дати
Народився Олекса Стороженко
(1806, с. Лисогори, Чернігівська область – 1874) – український письменник, етнограф, художник. Автор двотомного видання «Українські оповідання», в основі значної частини яких - народні перекази, анекдоти, прислів'я.
«Наша чудова українська врода, нагріта гарячим полуденним сонцем, навіва на думи насіння поезії та чар. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди» (Олекса Стороженко)
Розгорнути