На території колишнього донецького заводу ізоляційних матеріалів, а нині центру сучасного мистецтва створили фасад банку та встановили величезний тюбик із помадою. Тут відкрили експозицію, яка об'єднала роботи шістьох митців із різних куточків світу.
Нова виставка «Where is the time?» скоро стане старою та навіть буденною для постійних відвідувачів, адже ці об'єкти, переважно, екстер'єрні, залишаться у дворі заводу назавжди. Але поки кожен окремий проект вже зажив своїм життям.
Найпопулярніший серед відвідувачів – проект аргентинця Леонардо Ерліха. Це фасад банківської будівлі, розташований на землі. По ньому можна ходити, а над ним під кутом 60 градусів стоїть величезне дзеркало. Коли латиноамериканець прибув до Донецька, то побачив багато банків і поцікавився, що означає це слово. Так у митця і з’явилася ідея проекту. Леонардо Ерліх описав власний твір.
«Це дуже грайлива, жартівлива робота, інсталяція, але з іншого боку мені хотілося, щоб у ній було певне послання. Мені здається, що банк — це дуже важлива інституція у цій країні. І участь глядачів безпосередньо розповідає цю історію, створює метафору — люди, які деруться вгору по фасаду банка. Це гумористичний месидж, але я думаю, ви розумієте, про які процеси йдеться», – каже митець.
Абрикоси на териконах
На території колишнього заводу, по дорозі від фасаду фінансової установи, на якій є герб України, до іншої роботи, можна поїсти абрикосів. Дерева ростуть прямо на териконі. За часів СРСР у Донецьку діяла програма із озеленення та укріплення териконів, і тоді більшість з них засадили саме цими плодовими деревами.
Колишні клітки, в яких перевозили ізоляційні матеріали, використав у роботах француз Даніель Бюрен. Він вставив у них різнокольорові скельця, і тепер вони нагадують дитячий майданчик із вітражами. Трохи далі височіє димова труба, на верху якої є величезний тюбик із губною помадою.
Гід Олеся Болот пояснила Радіо Свобода значення роботи бельгійцяПаскаля Мартіна Тайю.
«Він був вражений, коли почув історію, що після війни жінки поновлювали шахти, тому що, зрозуміло, багато чоловіків, загинуло на війні. І його це наштовхнуло на такий проект. Символ жіночочності. Тобто жінка має залишатися жінкою завжди. Бути красивою та займатися жіночими справами. І те, що помада на трубі зверху, це символізує те, що жінка має бути вищою за складну фізичну чоловічу працю», – розповіла гід.
Експозиція не має куратора, цю роль виконує за задумом митців, сама місцевість. Крім робіт митців з Аргентини, Франції та Бельгії, на виставці представлені твори алжирця та єгиптянина.
