Цю людину вирізняли унікальний світогляд та безкомпромісна любов до Батьківщини. Василь Симоненко прожив усього 28 років, проте залишив по собі багато життєствердних та справді мудрих творів.
Він закінчив факультет журналістики Київського університету, працював в обласній газеті «Черкаська Правда» і «Молодь Черкащини», пізніше — кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області.
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963).
Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70 pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад.
Тому радянська критика у перше десятиліття по його смерті намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, одночасно канонізувати спадщину померлого поета як бездоганно «партійну». Пізніше було розпочато її ревізію як несумісної з «партійністю» в літературі.
У ті, сімдесяті роки минулого століття, коли мужня і талановита творчість Василя Симоненка пробивала грізні мури компартійної цензури, мати поета в одному з листів до Миколи Сома написала: «Як був мій Вася маленьким, то належав тільки матері, а тепер Василь Андрійович Симоненко належить усій Україні». Тоді вона перша зрозуміла синове безсмертя…
Пропонуємо Вам послухати унікальні записи авторського виконання поетом своїх творів, а також музичні твори на його вірші з аудіо-диску «Лебеді материнства. Живий голос Василя Симоненка».
- «Що я можу сказати про себе?»
- «Світ який — мереживо казкове...»
- «Лебеді материнства»
- «Суд»
- «Гранітні обеліски, як медузи»
- «Я»
- «Одинока матір»
- «Може так і треба неодмінно»
- «Щасливе нещастя моє». Виконує Андрій Циганок.
- Платон Майборода, Василь Симоненко — «Як мені даровано багато»
- Платон Майборода, Василь Симоненко — «Виростеш ти, сину»
- Анатолій Пашкевич, Василь Симоненко — «Синові»
P.S. Не всі знають, що в Черкасах є квартира, де живе поетова онука Мирослава, правнук поета маленький Гордій Симоненко та його бабуся Ніна.
Мирослава, котра вже назавжди повернулася з Америки до рідної матусі, добре знає і шанує славну творчість свого дідуся, допомагає видавництву «Смолоскип» впорядкувати найновішу книжку Василя Симоненка для української школи. А малий Гордійчик ще тільки вчиться говорити. Він ще не знає, чим йому Гордію – цілий вік гордитися…
«Рідна країна»