Учора в селі Вільховець Звенигородського району, незважаючи на великий мороз, зібралося чимало гостей не лише з Черкащини, а й iз далеких Тернопільщини та Івано–Франківщини. У рідне село В’ячеслава Чорновола люди приїхали, аби вшанувати пам’ять українського патріота у день його 75–річчя.
«До погруддя Чорновола, котре встановлене на подвір’ї садиби–музею, поруч iз хатою його батьків, у якій виріс майбутній політик, звідки ходив до місцевої школи, люди принесли квіти, вклонилися його пам’яті, ознайомилися з експозицією музею. Відбувся також мітинг і концерт, у якому звучала улюблена пісня В’ячеслава Максимовича — «Ой у лузі червона калина», — розповідає «Україні молодій» директор Черкаського обласного краєзнавчого музею Алла Кушнір. У садибі–музеї новими експонатами поповнили діючу експозицію.
До ювілею справді Героя України в його рідній школі відкрили музейну кімнату, де навіть є парта, за якою навчався школяр В’ячеслав. На урочисте відкриття приїхала сестра Чорновола — Валентина Максимівна, котра подарувала зібрання творів свого відомого брата.
Загалом на Черкащині цілий тиждень вшановували пам’ять славного земляка: пройшов урочистий вечір в обласному драматичному театрі ім. Шевченка, силами науковців двох черкаських університетів було проведено науково–практичну конференцію, а постійно діючу експозицію в обласному краєзнавчому музеї доповнили оригінальними фото з сімейного архіву Чорноволів та встановили плазму, на якій демонструються документальні фільми про долю борця за незалежність України. А найбільш довгоочікуваною новиною стало те, що в Черкасах нарешті перейменували вулицю Енгельса, назвавши її іменем В’ячеслава Чорновола.
ДОСЬЄ «УМ»
В’ячеслав Чорновіл — один з архітекторів незалежної України
Народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Катеринопільського району, тоді Київської області в родині вчителів. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Дипломна робота Чорновола називалася: «Публіцистика Бориса Грінченка». У 1964 роцi склав кандидатський мінімум, пройшов до аспірантури Київського педінституту, але не був допущений до навчання через політичні переконання. Разом із Миколою Вінграновським, Іваном Дзюбою та іншими започаткував національно–визвольний рух «шістдесятників», який протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Кілька разів ув’язнений за «антирадянську пропаганду» (1967—1969, 1972—1979, 1980—1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.
У березні 1990 року В’ячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним із лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року В’ячеслав Чорновіл був кандидатом у президенти України (друге місце, 7420727 голосів, або 23,27%).
25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за досі не з’ясованих обставин в автокатастрофі на 5–му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. На місці загибелі встановили справжній козацький хрест. Поховали В’ячеслава Максимовича в Києві на Байковому цвинтарі.
