chrome firefox opera safari iexplorer

На широкі екрани виходить український фільм, створений у співпраці з Європою

30 травня 2013 о 14:29

Перший результат спільного кіновиробництва (у даному випадку — українсько–німецького) стартує в прокаті вже сьогодні — це емігрантська драма «Істальгія».

Дебютну повнометражну роботу режисер Дар’я Онищенко знімала понад рік одразу в трьох країнах — Україні, Німеччині та Сербії. Перш ніж вийти у широкий прокат, стрічка встигла побувати на десятці європейських кінофестивалів (у тому числі на МКФ «Молодість») і отримати нагороди за роботу художника–постановника та виробництво. Творці фільму кажуть, що намагалися зробити фільм однаково цікавим як для наших глядачів, так і для німців iз сербами. «У деяких епізодах німці сміялись, а в цих самих сценах українці мало не плакали, — розповідає продюсер стрічки Анна Паленчук, — цей фільм дозволяє зчитати менталітет глядача».

Поплакати та посміятись справді є над чим: три історії, що відбуваються паралельно у Києві, Мюнхені та Белграді, розказані трагічно та іронічно водночас. Молоді герої намагаються обрати собі нову батьківщину, а старіючі — повернути свою власну. Глядачів повсякчас «телепортують» з одного мегаполіса в інший, розпалюючи сюжет кожної наступної оповіді. Інтимність кожної історії тут підсилена крупними планами, що домінують протягом усього фільму. Режисер навмисно не дає глядачеві відійти далі, аніж на відстань витягнутої руки: кожен iз горе–емігрантів тут наче під мікроскопом. Об’єднати героїв, якi заблукали, вдається не лише слабкими родинними зв’язками, а й діагнозом, вигаданим режисером. «Усі ми знаємо, що таке ностальгія, а істальгія — це прагнення знайти краще на стороні, — пояснює дистриб’ютор стрічки Володимир Філіппов. — Це доволі прості та наївні алюзії, зав’язані на риторичному питанні: «А що далі тут?».

Утім у намаганні писати цю історію універсальною мовою творці оступилися на сценарії. Більшість персонажів так і залишилася невідкритими книгами, в яких глядачеві дозволено погортати лише перші сторінки. Мультисюжет — тема підступна, адже, вводячи одразу кількох персонажів, творці ризикують нерівномірно розпорошити увагу на характери діючих осіб. Сценарій «Істальгії» у цьому сенсі є наочним прикладом. Найкраще свою історію вдалося втілити героям у Мюнхені, Карлу Марковіцу та Ніні Ніжерадзе, та заслуга тут більше акторська, аніж сценарна. У київській історії дубляж акторів українською мовою спантеличує літературністю і дивує невідповідністю самого тексту емоційній міміці героїв. Візуальна складова в цілому компенсує пробіли в оповіді. Операторська робота, колір, у якому зробили фільм, робота художника–постановника заслуговують похвали. Однак, як виявилось, українці у цьому участі не брали: постановку робили німці, а оператором став відомий у себе на батьківщині боснієць Ерол Зубцевич.

До фінансування копродукції Україна долучилась на 25 відсотків — грант надійшов від Державного агентства України з питань кіно. Найбільша частка вкладу належить Німеччині — 70%. Чи не найголовнішою перевагою такого союзу продюсер фільму Анна Паленчук називає саме фінансову сторону: «Бюджет фільму в 700 тисяч євро — для Європи є смішною цифрою у світі кіно. Натомість де б ми знайшли такі гроші в Україні? Адже це не блокбастер і не жанрове кіно». Таку співпрацю Анна Паленчук називає ще й хорошим досвідом, мовляв, маємо протоптаний шлях і орієнтир для подальшої копродукції.

30 травня — дата світової прем’єри «Істальгії», що відбудеться в кінотеатрі «Київ». Надалі стрічку обіцяють показати у Львові, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Херсоні, Трускавці тощо. Далі українська сторона забезпечуватиме прокат у країнах СНД, Німеччина візьме на себе європейський прокат.

Джерело: umoloda.kiev.ua
Розділи: Новини культури

21 вересня

Інші дати
21 вересня відзначають:
  • День винахідника і раціоналізатора України.
  • День фармацевтичного працівника України.
  • День миру.
  • Міжнародний день миру.
Розгорнути
Народився Леонід Кисельов
(1946, м. Київ - 1968) - український поет, прозаїк, перекладач. Посмертні збірки: "Стихи. Вірші", "Последняя песня. Остання пісня", "Тільки двічі живемо".
Розгорнути
Народився Петро Ніщинський (Байда)
Український композитор, перекладач. автор музичної картини "Вечорниці" до драми Т. Шевченка "Назар Стодоля". Перекладав твори античних класиків ("Антігона" Софокла, "Одіссея" Гомера).
Закувала та сива зозуля Раннім ранком на зорі. Ой, заплакали хлопці-молодці, Гей, гей, там на чужині В неволі, в тюрмі... Вони плакали, гірко ридали, Свою долю викликали: "Ой, повій, повій Та буйнесенький вітре, Та й понад море, Та винеси нас із кайданів, з неволі В чистеє поле, Та понеси на Вкраїну, Гей, гей, нас на Вкраїну... А на Вкраїні — там сонечко сяє, Козацтво гуляє, гуляє і нас виглядає, Нас виглядає!" По синьому морю Байдаки під вітром гуляють, Братів, щоб рятувати, Запорожці чимдуж поспішають.
Розгорнути
1648 – Богдан Хмельницький розбив польську армію в битві під Пилявцями
Українська армія захопила всю ворожу артилерію (92 гармати) та величезний обоз з матеріальними цінностями. Загальна вартість трофеїв перевищувала 7 млн. злотих. В результаті Пилявської битви польську армію було розгромлено, повністю звільнено Волинь і Поділля, створились сприятливі умови для визволення всіх західноукраїнських земель.
Розгорнути