Зовнішня агресія Росії, результатом якої стала втрата Україною Криму оголила ряд серйозних економічних проблем і одночасно породила нові. Після виснажливого протистояння на Майдані і боротьби з режимом Віктора Януковича, яке здійснило негативний вплив на економічну ситуацію, анексія Криму і існуюча можливість військового вторгнення Росії в південно-східну Україну стала своєрідним апофеозом гострої активізації цілого букету економічних загроз .
Перш ніж охарактеризувати економічні наслідки від втрати Криму, необхідно з'ясувати наскільки міцні економічні зв'язки Криму та України, а саме економічну залежність Криму від України та його внесок у створення національного валового внутрішнього продукту.
Автономна залежність
Незважаючи на статус автономії, Крим є тісно пов'язаним економічно з Україною, про що свідчать статистичні дані по міжнародній торгівлі регіону — кримська доля в українському експорті та імпорті становить всього лиш 1.5-1.6 %. В свою чергу питома вага Криму (разом з Севастополем) у створенні національного ВВП протягом 2001—2012 рр. становили в середньому 3.6-3.7% при тому, що населення Криму складає 4.3% населення України. Хоча основними галузями Криму є обробна промисловість, сфера торгівлі та транспорт, відносно значну питому вагу у всеукраїнському масштабі займають обробка вантажів в портах (12.1%) та видобуток газу (7.6%) В той же час Крим завжди був дотаційним регіоном — розмір дотацій складав приблизно 40% від сукупного бюджету півострова. Російські експерти оцінюють розмір необхідних Криму дотацій в 3 млрд. дол. на рік.
Крим тісно пов'язаний з Україною інфраструктурно — півострів забезпечується питною водою та електроенергією на 80% з території України. Залізничне сполучення з Кримом можливе тільки через територію України. Ще один важливий момент — в Крим їздили відпочивати переважно громадяни України, їх частка в загальному туристичному потоці складає приблизно 70-75%. Скорочення бажаючих відпочити в Криму — як українців так і росіян, частка яких в турпотоці оцінюється приблизно в 25%, не викликає сумнівів. Основний висновок наступний - Крим економічно та технічно сильно залежить від України, проте зворотня залежність не спостерігається.
Прямі втрати
Враховуючи існуючі економічні зв'язки України з Кримом можна стверджувати, що відносні прямі втратиКриму будуть більш значними, ніж відносні втрати України. Зауважмо, що в даному контексті ми не оцінюємо моральні, політичні та міжнародні аспекти даної проблеми , зокрема приниження національної гідності.
Основний прямий економічний наслідок анексії Криму — втрата чорноморських родовищ газу та ймовірнепогіршення стану в енергетичному секторі країни.
На даний момент Україна втратила газові родовища, що знаходиться на шельфі Чорного моря в районі Кримського півострова. Ресурси в північно-західній частині Чорноморського шельфу оцінюються в 495,7 млрд. кубічних метрів природного газу та 50.4 млн. тонн нафти і конденсату, Прикерченської зони — 321.2 кубічних метрів і 126.8 тонн нафти і конденсату, континентального схилу — 766,6 мільярдів природного газу та 232 600 000 тонн нафти і конденсату. Станом на кінець 2013 року Україною було розроблено всього лиш 4 % від загальної потужності родовищ. Слід зауважити, що розробка шельфових родовищ потребувала чималих фінансових ресурсів. Проте поступова розробка чорноморських родовищ розглядалась як дієвий шлях зниження залежності від поставок газу з Росії. Зокрема, планувалось збільшення видобутку газу з 1.8 млрд. кубометрів до 5 млрд.
Націоналізацію українських підприємств, що знаходяться на території Криму слід відносити також до прямих економічних втрат. Під націоналізацію в Криму можуть потрапити як державні, так і приватні підприємства. До найбільш ймовірних об'єктів націоналізації відносяться «Чорноморнафтогаз», «Укртрансгаз», ряд потужних підприємств хімічної промисловості, порти, понад 130 туристичних об'єктів, а також чисельні приватні підприємства. Очевидно, доля приватних підприємств залежить від домовленостей між Україною та Росією. В той же час доля стратегічних державних активів не підлягає сумніву — активи «Чорноморнафтогазу» та «Укртрансгазу» було націоналізовано 17 березня. В подальшому очікується, що активи Чорноморнафтогазу ввійдуть до складу «Газпрому» і Росія розпочне активне освоєння газових і нафтових родовищ на шельфі Чорного моря.
Ми вважаємо, для більшості підприємств націоналізація є досить віддаленою загрозою. Проте вукраїнських власників кримських активів виникне проблема їх перереєстрації. Після відділення Криму від України вся приватна власність, включаючи землю, нерухомість, підприємства, має бути переоформлена відповідно до російського законодавства. Необхідність переоформлення реєстрів акціонерів призведе до різкого зростання трансакційних витрат для представників середнього та крупного бізнесу.
Втрата кримських морських портів може призвести до короткострокових втрат їх крупних клієнтів — експортерів зерна. У зв'язку з відділенням Криму, країна втратить портові потужності з перевалки 4,0-4,5 млн. тонн зернових вантажів із загальних потужностей в 40,2 млн. тонн, тобто близько 10%. Найближчим часом відбудеться перерозподіл вантажопотоків в обхід кримських портів. На терміналах півострова основним товаром виступає зерно, вирощене безпосередньо в Криму, або в південно-східних областях країни. Блокада транспортного сполучення півострова призведе до відходу вантажопотоку з кримських портів до терміналів Миколаєва, Херсона і портів Азовського моря.
Можливе блокування українських кораблів, що пливуть через Керченську протоку.
Кораблі, які виходять з азовських портів, можуть вийти в Чорне море через Керченську протоку. В результаті за Росією залишається можливість дозволу пропуску суден з Азовського моря в Чорне. Заборона проходження торгових кораблів через Керченську протоку негативно відобразиться на експортерах аграрної продукції та металопродукції, які користуються активно використовують Маріупольський порт.
Опосередковані втрати
Непрямі економічні втрати, для яких кримська криза стала своєрідним тригером, можуть мати значно більший обсяг, аніж непрямі. Основне питання – яким чином будуть розвиватись відносини з стратегічним торгівельним партнером і агресором водночас – Росією, оскільки Україну і Росію поєднують міціні економічні зв’язки. У 2013 року РФ була найбільшим торговельним партнером України. На неї припадало 24% експорту товарів.
Серед найвагоміших статей експорту до РФ – продукція машинобудування, у багатьох товарних групах якого продажі до Росії становлять понад половину загального обсягу, металургія, хімічна продукція а також АПК. Наприклад, у групі 84 УКТЗЕД «Реактори ядерні, котли, машини» вага РФ склала 58%, у групі 86 «Залізничні локомотиви» – 71%. В таких умовах стає актуальним наступне питання — чи може Росія відмовитись від споживання української продукції.
Слід розуміти, що значну частину українського експорту до РФ купують державні компанії, і російська сторона може не чекати на створення виробничих потужностей, які поступово замістять українську продукцію — рішення щодо продовження контрактів може базуватись не лише на економічних, а й на політичних факторах. Скасування контрактів негативно вплине на російську економіку, проте цей вплив буде меншим за вплив на економіку України. Враховуючи те, що історично українська продукція була розрахована в першу чергу на російський ринок, стандарти якого відрізняються від європейських, а відтак часто є не сертифікованою, а також виникають серйозні питання по її конкурентоздатності на інших зовнішніх ринках, переорієнтування товарних потоків на ринки інших країн у короткотерміновому періоді дуже складне.
У Росії Україна купує в основному енергоносії — в структурі товарного імпорту на 2013 рік частка цієї складової склала 62,2% , хоча в порівнянні з попереднім роком обсяг зменшився майже на20% — до $14,5 млрд. Крім того, значний обсяг імпорту з РФ традиційно становить продукція машинобудування металургії та хімії. У 2013 році Україна імпортувала ядерних реакторів, котлів і машин на суму $1,24 млрд. ( 94,7% показника 2012 року) ; чорних металів — на $0,81 млрд. ( 73,6%) , електричних машин — на $ 0,79 млрд. (73,6 %).
Залежність України від поставок російського газу залишається вкрай гострим питанням, а різке підвищення ціни на газ негативно відобразиться на галузях, які активно споживають газ в якості сировини. Підняття ціни залишається питанням часу. Так звана «харківська» знижка на газ в розмірі 100 доларів була прив'язана до аренди кримської землі для дислокації чорноморського флоту РФ. І хоча Україна не визнає анексії Криму, в світлі останніх подій Росія не тільки скасує знижку, але й підніме фактичну ціну на газ.
Очікуване різке зростання ціни на газ, незважаючи на очевидні мінуси, водночас має певні позитивні наслідки, ефект від яких ми зможемо відчути тільки в середньо- та довгостроковій перспективі. Мова йде про вимушене, проте вкрай необхідне зниження енергетичної залежності від Росії, яка використовувала цей факт як привід для політичного шантажу, довгоочікуване впровадження в промисловості енергозберігаючих технологій, а також вимушене виконання актуальної вимоги міжнародних фінансових до
Подальше зниження інвестиційної привабливості України - очевидна реакція зовнішніх та внутрішніх інвесторів з огляду на гостре протистояння з агресором і існування можливості подальшого захоплення українських територій російською стороною. Дана ситуація суттєво ускладнює отримання «довгих» інвестицій як від внутрішніх так і від зовнішніх інвесторів, що в середньостроковій перспективі має шанси негативно відобразитись на темпах економічного розвитку. Власне, в 2014 розраховувати на позитивні темпи економічного зростання вкрай оптимістично.
Що робити?
Мінімізація економічних наслідків втрати Криму в значній мірі лежить в політичній площині — а саме здатністю уряду домовитись з Росією (а також її готовністю) по проблемним кримським питанням та актуальним торгівельним питанням, а також домовитись про налагодженню постачання альтернативних джерел енергії.
У випадках, коли держави «розлучаються» мирно, міжнародні договори зі новоутвореними суб'єктами у випадку наявності доброї волі укладаються відносно безболісно і досить швидко. З утворенням так званих «сірих зон» і невизнаних територій ситуація складніша. Виконання законів попередньої держави на їх території не забезпечується, а «нові» закони не визнаються світовим співтовариством...
Бюджетні ініціативи уряду
Складається враження, що уряд звик діяти в рамках певного шаблону, згідно якого найбільш очевидним способом швидкого наповнення бюджету є жорстка фіскальна робота з населенням. По це свідчать ініціативи уряду по оподаткуванню доходу з депозитів та спроби відновлення податку з продажу валюти, які мали негативний резонанс, та можуть призвести до поглиблення негативних настроїв в банківський сфері та на валютному ринку. В той же час залишається малопомітним діалог влади з крупним бізнесом, який міг би взяти частину фінансового тягара пов’язаного з форс-мажорною ситуацією в Країні.
Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД) – провідний український незалежний аналітичний центр, заснований 1994 року. МЦПД бере активну участь у впровадженні демократичних принципів управління в Україні.
