У суботу, 27 вересня, о 19.00 у Національному академічному українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької відбудеться показ відреставрованої стрічки «Земля» Олександра Довженка.
Про це ІА ZIK повідомили організатори заходу.
«Земля» – останній фільм епічної трилогії Довженка «Звенигора-Арсенал-Земля», присвячений колективізації. Над ним працювали влітку-восени 1929 року.
«Довженко підходить до теми з філософським розмахом: земля у нього перетворюється на метафору національного космосу, центр і смисл існування українського селянина, – зазначають орагнізатори показу. – Патріархальне українське село, спокій якого порушує поява трактора, існує поза історичним часом і нагадує земний рай. В цьому гармонійному космосі землероби щасливо живуть. Розірвання органічного й водночас містичного зв’язку з землею, яке тягне за собою колективізація, порушує одвічний порядок світобудови».
Поетика «Землі» сформована не лише метафоричною образною мовою Довженка, а й оригінальною операторською роботою Данила Демуцького. Радянська влада зняла фільм із показів, звинувативши творців «в біологізмі й натуралізмі». Однак стрічка мала грандіозний успіх у Європі, миттєво поставивши Довженка у ряд найвидатніших режисерів свого часу. «Земля» стала вершинним твором українського кінематографу. У 1958 р. на Міжнародному референдумі в Брюсселі найповажніші кінокритики назвали фільм О. Довженка одним із 12 найкращих в історії кіно.
У 2012 році Національний центр Олександра Довженка розпочав реставрацію знаменитого фільму. Музичний супровід до картини протягом зими-весни 2012 року створив український етно-хаос-гурт «ДахаБраха».
«Працювати над музичним супроводом «Землі» було великою честю і непростим творчим викликом. Кадр за кадром український шедевр світового кінематографу вражав. Як ми не намагалися працювати над фільмом як над мистецьким явищем, уникнути ідеологічної оцінки нам не вдалось. Безумовно, ми озвучували фільм з точки зору людини ХХІ століття, яка знає, що після 1930 року, коли закінчили роботу над «Землею», були роки Голодомору – 1932—1933 рр., були роки репресій. Знаємо про непросту долю самого Довженка в соціалістичній імперії. Водночас ми прагнули передати також і автентичність та наївність тих почуттів і посилань, які ніс той час і та епоха, які несе нам і сьогодні наша Земля», – сказав учасник гурту «ДахаБраха» Марко Галаневич.