10-річна Анна Данильченко з Чернівців за два місяці намалювала більше десятка картин, які вражають своєю недитячістю. Дівчинка каже, що її цікавлять абстракції, тому що в них кожен може знайти щось своє.

— Мені не дуже подобаються дитячі картини, бо вони прості. А в сучасних картинах я бачу щось своє. Мене надихають різні художники, особливо Казимир Малевич. Відколи малюю, у мене багато ідей. Хочу намалювати око, а ще фон, який кожен по-різному розумітиме.

Ведмедика, з голови якого стирчать вгору антенки, дівчинка намалювали чорно-білим.

— Це окуляри в нього, — пояснює. — Очі ведмедика, які йдуть вверх — це ніби маска. Ті краплинки на ній — не сльози, то просто така маска. Гарно було б намалювати його яскравим, але мені більш подобаються чорно-білі картини.

Анна малювала ще п'ятирічною. Потім довго не бралася за пензля і займалася танцями. До палітри повернулася тільки нещодавно — вчиться живопису у художниці Христини Венгринюк. Малює пастеллю, олівцями, аквареллю, акрилом. Каже, що, крім Малевича, любить картини художника Дениса Куваєва, написані мастихіном.

— Мені подобається малювати, тому що це спосіб самовиразитись. Зараз я почала малювати квадрат в квадраті, це має означати безкінечність, — каже юна художниця.

Серед абстрактних робіт дівчинки — кольорові руки, які тягнуться одна одній назустріч. Анна дає несподіване пояснення, каже: це картина в картині, зображено руку художника, який тягнеться до своєї ж картини.