chrome firefox opera safari iexplorer

У Вінниці влаштували битву подушками

02 квітня 2011 о 20:24

Учасники битви — молодь від 12-20 років, поділилися на два ворожі табори — Капулетті та Монтеккі. Знак про початок бою дала труба. У битві подушками є свої правила: головне — не заснути та прикривати спину своєму товаришу.

«Супер. І дуже шкода, що вдома знайшов лише одну подушку, і дуже погано, можна було брати в дві руки і отримувати ще більше задоволення від цього. Ну, в кожного в житті, як мінімум в дитинстві, таке відбувалося, потім дорослих, як вожатих, в таборі бавилися — побитися, це святе», — сказав учасник подушкового бою Артем.

У різнокольорових подушках жодного надрізу. Зброя учасників акції зовсім недовговічна, кілька міцних ударів — і пух вилітає назовні.

«Так, я встигла багатьох вдарити, і мене встигли вдарити. Це адреналін, це реально кайфово», — зізнається учасниця подушкового бою Світлана.

Організатори запевняють — так званий «пухнастий бій» — зовсім не натяк до хуліганства, а лише спосіб зняти стрес та весело провести час.

«По великому рахунку, це дуже велика біда, то що ми закриті в своїх квартирах і практично не спілкуємося. Ось такі прояви свободи, внутрішнє бажання подуріти сприяють тому, що ми намагаємося не впадати в депресію і виживаємо, як цивілізація, тому що по домівках — це біда», — вважає організатор бою подушками Олександр Шемет.

http://vn.20minut.ua

Загалом бій подушками тривав 10 хвилин. Ще довше учасникам довелось прибирати пір'я.

Як відомо, у першу суботу квітня в світі відзначають Міжнародний день битви подушками. Подія проводиться в десятках міст по всьому світу.

12 вересня

Інші дати
Народився Олександр Кошиць
(1875 – 1944), український хоровий диригент, композитор, етнограф, письменник-мемуарист. За часів Директорії (1918) О.Кошиць став співорганізатором Української Республіканської Капели, з якою (за наказом С.Петлюри) з метою інформування світу про боротьбу українського народу за незалежність через засоби мистецтва протягом 1919-1923 рр. з величезним успіхом гастролював Західною Європою та Америкою.
«Єдина моя надія, що держить мене на землі і дає сили жити, — це бути перед смертю дома, побачити милих друзів, мій дорогий Київ, мою Україну». (з листів Кошиця О.)
Розгорнути

Новини Дивитися всі