chrome firefox opera safari iexplorer

Козацьке селище «Мамаєва Слобода» оголошує Всеукраїнський конкурс на найкраще графічне зображення логотипу «Головна Резиденція Святого Миколая»

Дата події:22 травня - 22 листопада 2013
Місце події:м. Київ, вул. Михайла Донця, 2
Більше про подію:

У нас на козацькій Україні Свято Миколая відзначається двічі на рік. Микола – зимовий відзначається 19 грудня, а Микола весняний – 22 травня. А відтак, саме сьогоднішній день 22 травня 2013 року, цебто свято весняного Миколая, вибрано нами для оголошення Всеукраїнського конкурсу на найкраще графічне зображення логотипу «Головна Резиденція Святого Миколая».

Пропозиції на конкурс щодо графічного зображення товарного знаку «Головна Резиденція Святого Миколая» прийматимуться з 22 травня по 22 листопада 2013 року на електронну адресу: mamayevasloboda@gmail.com , або ж на поштову адресу: 03061 м. Київ, вул. Михайла Донця, 2 «Мамаєва Слобода» «Головна Резиденція Святого Миколая».

Адміністрація козацького селища «Мамаєва Слобода» має шляхетну мету залучити для створення нового та сучасного логотипу, як професійних художників, так і аматорів, котрі б креативно підійшли до графічного зображення логотипу. Графічне зображення логотипу повинно бути кольорове, а також містити текст: «Головна Резиденція Святого Миколая» та відображати духовну сутність справ Святого Миколая.

Роботи, які надійдуть не вчасно, тобто після 22 листопада 2013 року й не відповідатимуть зазначеним вище умовам до участі в конкурсі не допускатимуться. Пропозиції, подані на конкурс, не повертаються і не рецензуються.

За результатами проведеного конкурсу буде визначено три переможці, котрі отримають грошові нагороди:

Третє місце – 1000 грн. (одна тисяча гривень);
Друге місце – 3000 грн. (три тисячі гривень);
Перше місце – 5000 грн. (п`ять тисяч гривень)

Вперше в «Мамаєвій Слободі» «Головна Резиденція Святого Миколая» гостинно відкрила свої двері чотири роки тому, а саме 19 грудня 2009 року. За ці чотири роки на гостину в Резиденцію Святого Миколая завітало кілька тисяч малюків та дорослих, а також на його адресу надійшли сотні листів… Святий Миколай вибрав козацьке селище «Мамаєва Слобода» для свого офіційного осідку в Україні з метою забезпечення козацької підтримки усім своїм добрим справам.

Козаки та козачки «Мамаєвої Слободи» запропонували українській громаді новий еталон свята Миколая. Наш український Святий Миколай має всі ознаки українця, бо ж одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш. На голові має гетьманську шапку. Але крім зовнішніх ознак він ще добра, щира, привітна людина, котра на відміну від його англо-саксонських та російських аналогів (Санта Клаус, Дєд Мороз) не махає крючковатою палицею (посохом) йдучи по лісу, а цілком у цивілізованій гостинній атмосфері традиційної Наддніпрянської хати, оздобленої рушниками, божниками та іншим хатнім начинням, виконує на старосвітській лірі канти 17 століття. Разом із дітьми, аби ті не були лінивими чистоплюями випікає в печі справжні печатні пряники – медівники, або ж як їх всі називають «Миколайчики». Український Миколай направду духовна особа, бо ж привчає дітей бути мудрими, добрими, співчутливими.

Дуже важливим є й те, що його добрі, гарні справи та починання «взяті під охорону» та пильний нагляд українских козаків, адже «добро повинно бути з кулаками». Воїн – козак завжди був носієм всього правдиво українського, цебто лицарського. Тож традиційно козаки з «Мамаєвої Слободи» підписують зі Святим Миколаєм «Глейт» (охоронну грамоту).

Сподіваємось, що цей новий підхід до святкування дня Святого Миколая здобуде підтримку на всіх теренах України, від синього Дону до зелених Карпат.

Тож Державна реєстрація товарного знаку «Головна Резиденція Святого Миколая» та виготовлення його графічного зображення стане вагомою запорукою в реалізації наших козацьких прав, бо ж свято Миколая є дійсно одним із найбільш веселих зимових народних свят, не тільки для малюків, але й для дорослих…

У давнину зимового Миколая вважали покровителем хліборобства, повелителем стихій, Добрим (Угодником), вшановували дуже пишно.

Наші прадіди, як і ми вірили в чудодійну силу Святого: з ним пов’язували випадки чудесного спасіння замерзлих, утоплеників, подорожніх, котрі опинилися у скруті. Не дарма, кілька церков на Запорозькій Січі були збудовані на честь Святого Миколая.

З нагоди цього свята батьки готували гостинці. Як правило це були медові пряники різноманітного вигляду – « миколайці», «миколайчики» і лозини. Чемним, добрим дітям – роздавали медяники, а неслухняним спершу погрожували лозиною, а вже потім змилостивившись, таки давали пряник.

У містах батьки самі клали малюкам вночі під подушку миколайчика. Вранці, знайшовши печиво, діти дуже раділи й тішилися, вихваляючись один перед одним своїми медовими пряниками. Дещо пізніше, цей добрий звичай поширився і на дорослих. Особливо популярний він і серед молоді. Дівчата та парубки, навіть зараз обмінюються печатними медовими пряниками – миколайчиками.

Однак, користуючись нагодою та згадуючи, як наші прадіди Запорозькі козаки святкували Миколая взимку, ми хотіли б розповісти Вам, як вони 22 травня відзначали свято весняного Миколая.

Саме в цей день у наших прадідів козаків був звичай вперше виводити бойових коней на пашу. Про це яскраво свідчить народне прислів`я: «Прийшов Миколай – коней випасай», або ж «Юрій корів випасає, а Миколай – коней». Дійсно, у цей день Запорозькі козаки кропили своїх бойових коней свяченою на Водохреща водою та їздили на них в полі верхи, аби нечиста сила коней не мучила, та щоб не брала їх ні татарська стріла, ні турецький ятаган… Тут же ж таки, у полі чи лузі, варили щирий козацький куліш та ставили інший частунок, так звані заздоровні обіди, які в народі ще звались Нікольщиною, а звідси і народна приповідка «Понаставляли тих мисок, як на Нікольщині!»

Молитва до Святого Миколая
(Замовляння козаків-характерників від зловорожих ворожбитів): «Михайло-архангел, Гавриїл-архангел, Микола Милостивий! Зійдіть з небес і принесіть ключі, і замкніть чарівнику і чарівниці, відуну і відунці і упирцю накрепко і твердо. І зійде Микола Милостивий, і принесе заліза, і поставить від землі до небес, і замкне трьома ключами позолоченими, і ті ключі викине в окіян-море, де лежить камінь алатир: тобі б, каменю, не відлежатися, а вам, ключам, не виплисти на моє слово». Во ім`я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

4 липня

Інші дати
Данило Демуцький 
1893 –  класик українського і світового кіно, кінооператор і фотограф. Кінооператор О. Довженка («Арсенал», «Земля»), Б. Барнета і І. Савченко. Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1954). Заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР (1954). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1952). Жертва сталінських репресій.
 
Розгорнути
Юліан Панькевич 
1863 – український графік, релігійний живописець (іконостаси, картини «Ісус Христос», «Богородиця», «Сільська Мадонна»), автор єдиного портрета І. Франка, зробленого з натури, ілюстрацій до поетичної антології «Акорди», «Слова о полку Ігоревім», творів Г. Хоткевича, С. Руданського, Я. Щоголіва. Учитель М. Бойчука.
Розгорнути
Народився Петро Панч (Панченко)
український письменник, член групи «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Автор книг: «Гомоніла Україна», «Син Таращанського полку», «Білий вовк», «Три копійки» та ін. Офіцер Армії УНР.
«Гомоніла Україна, Довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла-червоніла.» (Тарас Шевченко).
Розгорнути