chrome firefox opera safari iexplorer

«Пострижини» на «Мамаєвій Слободі»

Дата події:29 листопада 2012 о 11:00
Місце події:"Мамаєва Слобода" (Київ, вул. М. Донця,2)
Більше про подію:

Панове товариство, 29 листопада 2012 року об 11-00 козаки з «Мамаєвої Слободи» проведуть «Пострижини». Обряд «Пострижин» відбудеться в «Родовому козацькому гаю» біля підніжжя кургана з кам`яним скіфським воїном Мамаєм. В цьому дійстві візьмуть участь дітлахи із фольклорного ансамблю «Криниченька» Палацу Культури «Дарниця».

Всі, хто трапиться на ту годину на «Мамаєвій Слободі», зможуть взяти участь у відтворенні давніх українських дитячих забав та ігор разом із фольклорним ансамблем «Криниченька», а також на безоплатній основі скуштувати справжній козацький куліш та козацький трав`яний чай «Гербата». Проте, головною подією дня будуть «Пострижини», тобто підготовка хлопчиків із фольклорного ансамблю «Криниченька» до ініціації посвяти у джури (козацькі зброєносці).

Напевне з тих часів, коли наші прадіди ще називались аріями, існувала давня воїнська традиція «Пострижин», які передували ініціації, цебто підготовки малюків до посвяти у джури напередодні Ордані (Водохреща) — 18 січня …

На «Пострижини» малюкам, яким вже виповнилося 7 років досвідчені воїни давали до рук шаблю та лук, аби вони продемонстрували своє вміння влучно стріляти та вправно рубати. Після випробувань хлопчика садовили на перевернуту до гори дном діжку, зверху якої клали дві схрещені хрестом шаблі та покривали їх зверху вивернутим вовною до гори кожухом. На кожух кидали золоті дукачі, щоб дитина була смілива, багата та щаслива… Після цього майбутній козак-вихователь гострою шаблею стинав хлопчику кілька волосин над чолом, потилицею та над вухами, створюючи символічний хрест. Зрізане волосся тут же ж спалювалось на вогнищі. Кидаючи стрижене волосся у вогонь козак-наставник приказував: «Хай іде з димом, щоб майбутній козак ніколи ні горя ні біди не знав…». Цим засвідчувався перехід «ініціянта» з під материнської опіки у новий дорослий період життя під опіку воїна-наставника і давав право дитині на перше посадження на справжнього козацького бойового коня та право відрощувати чуприну.

В так званому «козацькому поясі» (він простягався вздовж битих копитами татарських орд шляхів, орієнтовно по лінії міст Тернопіль, Вінниця, Умань, Чигирин на правому березі Дніпра та на лівому березі Дніпра по лінії міст Кременчук, Полтава, Луганськ) на Поділлі й до нашого часу зберігся давній козацький звичай посвяти хлопчика в козацькі джури (ініціація). Цей ритуал заключався в тому, що воді надавали магічне значення. Ввечері перед Водохрещам тим хлопчикам, що за кілька місяців до того пройшли обряд «Пострижин» та здобули почесне право сидіти в сідлі справжнього бойового козацького коня, освячували у воді чуба. Це відбувалось наступним чином: після прорубування ополонки у вигляді козацького хреста, воїни-наставники підіймали хлопця догори ногами над ополонкою й тричі по тричі вмочували його чуприною у Святу Орданську воду. Це була символічна присвята майбутнього воїна дев’яти янгольским чинам, згідно з їх небесною ієрархією: Серафими, Херувими, Престоли, Господства, Сили, Влади, Начала, Архангели та Янголи.

Наші прадіди вважали, що коли козак гине на полі брані, то Янголи, саме за чуба, підіймають його до Престолу Господа Бога. Тому стає зрозумілим, чому козаки шукали собі красивої смерті на полі бою. Лише після обряду «Пострижин» та ініціації освяти у воді чуприни на Ордань хлопчик ставав «Джурою» (зброєносцем), тобто мав право вирушити на Січ для подальшого вишколу та здобуття звання «Козака-воїна».

Саме такі початкові випробування та підготовку до «Пострижин», для здобуття права сісти в сідло справжнього бойового козацького коня, пройдуть 29 листопада 2012 року хлопчики з фольклорного колективу «Криниченька». Лише кільком із них козаки-наставники дозволять ввечері перед Орданню (Водохрещею) (18 січня 2013 року) посвятити у крижаній воді чуприну, аби вони потім, пройшовши випробування, мали право носити почесне звання «Джури» (зброєносця).

Слава Україні! Слава Українським козакам!
Козаки «Мамаєвої Слободи» й надалі обіцяють залишатись козаками. Тож, гайда всі до нашого козацького коша на «Пострижини»!
Давайте спільно відроджувати славні традиції великих прадідів – лицарів Війська Запорозького Низового!

26 грудня

Інші дати
Народився Євген Плужник
(1898, с.Кантемирівка, нині - Росія – 1936) – український письменник, поет, драматург, перекладач. Автор поетичних збірок «Дні», «Рання осінь», «Рівновага», роману «Недуга», п»єс «Просефор Сухораб», «У дворі на передмісті»
«Але ж пливуть, минають літа... Час і горами двига. ...І сум не такий, і радість не та... І тільки незмінна книга!» (Євген Плужник)
Розгорнути
Народився Володимир Владко
(1900, м. Санкт-Петербург - 1974) - український письменник-фантаст, автор повістей "Чудесний генератор", "Позичений час", "Фіолетова загибель", збірки "12 оповідань", "Сивий капітан", "Залізний бунт" та ін.
Розгорнути