Свято Преображення Господнього (19 серпня) в народі ще називали Спасом яблучним, Другим Спасом, або ж Спасом.
19 серпня 2013 року після служби в козацькій ставропігійній церкві Покрова Пресвятої Богородиці на церковному подвір`ї буде освячено велетенську мапу (карту) України, включно із землями Кубані, площею понад 40 м. кв... Велетенська карта України із територією Кубані (саме туди переселилась частина наших прадідів – запорозьких козаків) буде викладена печеними з гречаним медом яблуками.
Ця символічна карта називатиметься «Спасівська карта козацьких земель України».
Українські козацькі землі споконвіку розміщувалися на обширі території від Карпат до річки Дон і далі до Кубані – аж по Кавказ… На цих землях святий хліб називали «запашним» українським словом «Паляниця». Це слово для кожного українця має глибокий сакральний зміст. І там, де його донині можуть вірно вимовити козацькою балачкою без акценту, й знаходяться козацькі землі…
Для виготовлення символічної «Спасівської карти козацьких земель України» в традиційній печі хати на «Мамаєвій Слободі» буде запечено близько 4000 штук яблук з гречаним медом.
Карта козацьких земель України включно із Кубанню, виготовлена із печених яблук, буде обкладена по контуру кетягами винограду, сливами та грушами, як символ достатку земель давніх спадкових козацьких родів.
На свято Преображення Господнього служба Божа розпочнеться о 8-00 і триватиме до 10-00. Після служби Божої та освячення дарів печені яблука з гречаним медом будуть роздаровані всім охочим, хто на той час прийде до козацької церкви на «Мамаєвій Слободі».
Ми пам`ятаємо, що 238 років тому, на Першого Спаса (Маковея), російська імператриця Катерина ІІ своїм Указом офіційно ліквідувала Запорозьку Січ та покріпачила українських козаків.
Роздаровуючи дари на Спаса, наші прадіди таким чином поминали покійних родичів та близьких. Ми ж, в козацькому селищі «Мамаєва Слобода», роздаровуючи печені яблука з медом, виноград та інші фрукти, хочемо, аби вся Україна на Спаса згадала та пом`янула добрим-тихим словом наших Великих прадідів Запорожців – лицарів степу.
Здавна в козацькій Україні на свято Преображення Господнього святили груші, сливи, яблука і мед. Моя бабуся Югина розповідала, що ще за царя її дід був іконописцем, проте для прожитку мав велетенську пасіку в садку поряд із хатою – понад 200 вуликів. У 1905 році бабусі було 5 років, і вона розказувала, згадуючи своє дитинство, що на Спаса, після служби в церкві, дід Юліан роздавав по кварті меду (близько 1 літра) всім мешканцям села. А це було біля 250 дворів. А вже потім на возах приїжджали жиди-крамарі з Гумані (Умані) та скуповували у мого прапрадіда віск та мед. За виторговані кошти він жив з родиною цілий рік та писав ікони…
Християнам до Спаса взагалі заборонялось їсти яблука. Їх не їли, бо ж, як казали у нас на козацькій Вкраїні: «Саме яблуком змій спокусив Єву, та, в свою чергу, спокусила Адама. Тож відтоді закінчилось райське життя перших людей…».
Саме тому, святити до церкви мед, яблука та інші фрукти годилось лише заміжнім жінкам та чоловікам. Дівчата остерігались навіть підходити до огорожі церкви, переймаючись тим, що їм можуть піднести в дарунок яблуко. У дівчат це називалось «сором», напевне через старозавітну легенду про гріх праматері Єви.
Наші прадіди, після освячення плодів та меду пригощали освяченим у церкві своїх рідних та близьких. Роздавали дари сусідським дітям та старцям. В давніх козацьких родинах знали, що чим більше роздаси, тим кращий врожай очікуватиметься наступного року. Тож і ми, на Слободі, хочемо продовжувати гарні традиції лицарів Війська Запорозького Низового.
Козак Левушківського куреня Войська Запорозького Низового Костянтин Олійник
Батько Небесний, прости гріхи наші, ми каємось, Благослови добре діло зробити. Во ім`я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
