Запрошуємо Вас на Великодню виставку Мирослави Бойків (образи, гобелени) та Уляни Лінди-Варцаб'юк (авторські писанки)"ТВОРЧІСТЬ — ЯК МОЛИТВА ДУШІ".
Мирослава Бойків — Народилася 30 червня 1977 року в мальовничому Покутському селі Ковалівка Коломийського району Івано-Франківської області. Навчалася в Коломийській дитячій художній школі, Косівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва (відділі текстилю), Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника (на художньому факультеті). Працює завідуючою філіалом музею «Писанка» в м. Коломиї.
За плечима цієї молодої жінки півтора десятки виставок. Адже її роботи виняткові. Не кожному художнику до снаги намалювати ікону. А зробити її з соломки взагалі можуть лише одиниці, серед яких Мирослава Бойків. Гобелени, картини із соломки ніби переносять у інший світ, духовний, який є частиною вічності.
Уляна Лінда-Варцаб’юк – народилася 10 січня 1971 року в мальовничому селі Космач, що на Гуцульщині. Ще маленькою дівчинкою Улянка дуже любила малювати квіти і створювати квіткові композиції в малюнках. 1988 року вступила до Прикарпатського університету ім. В.Стефаника на художньо-графічний факультет, який успішно закінчила в 1993 році та на відмінно захистила дипломну роботу на тему «Писанки регіонів України та діаспори».
З 1993 по 2000 рік працювала у Космацькій середній школі вчителем малювання, креслення та художньої праці, в вільний час займалася декоративно-прикладним розписом, живописом та писанкарством. В 2000—2002 роках працювала в Польщі художником-реставратором на відновленні барокового палацу в містечку Пемпово. Там працювала над проектуванням та виконанням настінних розписів, а також робота з позолотою. В 2001 році в Ліхеню — місце релігійного культу, центр паломництв де розташований найбільший храм в Польщі, сьома за висотою в Європі, та одинадцята в світі вежа, в комплексі базиліки, 141,5 м. на якій було виконано позолоту. З 2002 року працює в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського (м. Коломия) на посаді художника-реставратора. Навесні 2011 року майстриню було запрошено працювати до Прикарпатського університету ім. В.Стефаника на посаду викладача кафедри декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв.
На даний час майстриня займається декоративно-прикладним розписом, але найбільш за все любить розписувати писанки, писаночки, різної форми та тематики. Проживає в Івано-Франківську, одружена, в її чудовій сім"ї і дорослі і діти люблять малювати і творити мистецьку красу.
Мистецтво писанки
Стародавнє мистецтво писанки стало невід’ємною окрасою, талісманом, оберегом весняних святкових торжеств, які згодом після прийняття християнства зосередились довкола Воскресіння Господнього, або Великодня. Яйце, яке несе в собі початок життя, вважалося талісманом, що відганяє всі нещастя. Орнамент часів Київської Русі відзначався багатством мотивів, форм, забарвлення, наявністю символіки. Удосконалюючись з плином часу, він ліг в основу орнаментики українських народних писанок.
Писанковий орнамент — це соборний твір і дійшов до нас завдяки обрядовому значенню писанки. За християнських часів писанка стала втіленням радості й віри у Воскресіння Христове, символом всепрощення та великоднього вітання.
Символічним був не тільки орнамент, а й кольори, якими розписували писанку. Так наприклад червоний колір означає радість життя, любов, надію. Жовтий — місяць і зорі, урожай, достаток. Блакитний колір — небо, повітря, здоров"я. Зелений — весну, воскресіння природи, багатство рослинного та тваринного світу. Бронзовий та коричневий колір позначали землю-матір і поклін до неї. Чорний — символізує зв’язок з душами, плодючість, землю.
Сполучення кількох кольорів мали своє значення, тому сама чарівна писанка вважається писанка мальована 4 — 5 кольорами.
Найбільш давнім є геометричний орнамент, наприклад вогонь позначається знаком «триріг» триквер" трикутник, цей знак є символом родючості. Солярна (сонячна) символіка пов"язана з вшануванням небесних сил. Сонце — це небесний вогонь,цей символ має безліч форм — гачки кола овали зірки , сонце також позначається у вигляді шести та восьмипроменевих розеток,зірок...
До найдавніших знаків, що символізує світо створення належить хрест, існує кілька сотень різновидів хреста. У християнській православній символіці хрест накладений один на другий,що утворює правильний восьмикутник, використовується як символ ,що супроводжує зображення Бога — Саваофа (Бога — отця), зірки на писанках позначають крапками, також крапками позначають паростки пшениці, сльози Божої Матері...
Символами небесної вологи є гребінці, грабельки решето та ін...Важливим символом на писанці є Дерево життя яке перетворюється в Жінку — Берегиню з піднятими до неба руками — образ родючості і добробуту. Багато знаків є рослинного і тваринного характеру: дубок — символ чоловічої краси, верба — космічне дерево,встановлює лад і порядок, калина — символізує Різдво світу,має сонячну символіку, сосонка, смерека, ялина, яблуня — плодючість і знання та багато інших. Писанка — це чудо-оберіг народного мистецтва, культовий атрибут великого християнського свята.
На Гуцульщині є цікава легенда про писаку. Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить — і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами «Христос воскрес!» і обдаровують одне одного писанками.
Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку — поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.
На виставці можна побачити писанки на курячих, гусячих та страусових яйцях, розписані, як авторською так і традиційною технікою, ікони інкрустовані соломкою (авторська техніка), гобелени, вишивку, вироби з сиру, кераміку, гуцульські пасківники тощо.
Найвідоміші у світі писанки Гуцульщини, а надто — писанки з с. Космач, орнамент космацьких писанок витримано в жовто-гарячій гамі як і одяг і звичаї цих людей. Ще й понині в кожній гуцульській оселі можна побачити над дверима три писанки – великодню, вербну (шуткову) і третю – в грабельках. Перша — з хрестом – огороджує хату від зла, вербна — дає здоров’я, а в грабельки — вигрібає нещастя.
Писанкове народне мистецтво нині переживає ренесанс: писачка беруть і дорослі, і діти.
