Дмитро Стецько, представник західноукраїнського мистецького андеграунду, донині відомий як живописець та скульптор, однак у його творчому процесі час від часу відбувається «акварельне перезавантаження», що дозволяє поліфункціонально вирішувати нові творчі завдання, дає новий напрямок у художньо-пластичних пошуках сучасних мистецьких формул, можливість вільніше експериментувати в колористиці, яка продиктована внутрішньою потребою поетичного сприйняття на чуттєвому рівні.
У проекті «АquaVedas», що об’єднує серію великоформатних акварельних робіт, Дмитро Стецько втілив концепцію творення формули пам’яті води, що ввібрала найдавніші прикмети першознань, і в плині часу, набирає нових змістових ознак, викристалізовуючи їх у постмодерністичні мистецькі форми, символи, знаки.
Акварелі маестро несуть у собі відображення філософської системи мистецького пантеїзму, дивовижним способом закодовують буття у вічність. Творені образи пов’язані ланцюгом метафоричних значень, що заводять у глибину віків, набираючи сучасних смислів та асоціацій.
Дмитро Стецько залишається вірним фігуративним композиціям, в яких образ жінки чи не найпоширеніший. Фігури майже з метафізичною нерухомістю автор занурює в динамічне живописне середовище; там з ними відбуваються складні ситуативні дії, що балансують між гармонією та гротеском. Художник не уникає деформацій. Прагне об’єднати візуальне сприйняття з інтелектуальним розумінням суті природи та її форми. У багатьох композиціях домінує ускладнена стилістика малюнка.
У постмодерністичний простір, заповнений новітніми мистецькими явищами, Стецько-індивідуаліст входить без будь-яких упереджень, тому що за плечима фаховість, величезний творчий досвід, своя ніша. Він дозволяє собі утверджувати власну позицію і власне розуміння творчості, працюючи чи то в живописі, чи в скульптурі, а чи в акварелі.
…Коли на початку незалежності Дмитра Стецька прийняли в Спілку художників України, то на одному з пленарних засідань він запропонував перереєструвати всіх членів організації, вилучивши з неї тих, хто співпрацював із тоталітарним режимом. Коли ж цю пропозицію ніхто не прийняв, Дмитро Стецько покинув лави Спілки художників і знову залишився самим собою. «Люстрація» від Стецька не пройшла.
Звісно ж, всі ці факти зовнішньої біографії не можуть заступити його біографію внутрішню – інтелектуальну, сповнену цікавих пошуків і нових тем, культурологічних синтезів і неочікуваних можливостей фактури.
Про автора
Народився в листопаді 1943 року в селі Полонна (нині Польща). Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша.
Живе і працює у Тернополі з 1973 року.
Виставка працює 19 листопада – 7 грудня 2013 з 11:00 до 19:00, окрім неділі та понеділка.
Вхід – вільний.