Музей був відкритий 29 вересня 1991 р. як філія Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Музей розташований у колишній хаті-плебанії, службовому приміщенні для священиків місцевої церкви. Саме тут, у родині священика Миколи Устияновича, знаного письменника та поета, народився Корнило Устиянович — відомий український художник та громадський діяч.

Умовно експозицію музею можна розділити на три частини: розділ, присвячений Миколі Устияновичу; розділ, де представлені матеріали про Корнила Устияновича та копії його картин («Шевченко на засланні», «Мазепа на переправі», «Бойківська пара», «Автопортрет» та ін.), та матеріали, які розповідають про діяльність Франтішека Ржегоржа — чеського етнографа, якого називають «апостолом слов’янського єднання».

Територія музею —1 гектар старого саду з фруктовими деревами, травами та квітами — створює тут особливо затишну атмосферу. Криниця на музейному подвір’ї є найглибшою в цілому селі. У дерев’яному шпихлірі — колишньому приміщенні для збереження зерна — сьогодні розміщена етнографічна експозиція: народний одяг, ужиткові знаряддя праці, прялки, веретена, лампи, посуд, скрині та ін. Світлиця — частина колишньої стодоли — є приміщенням для виставок, творчих зустрічей, конференцій. Особливу атмосферу музею творить кухня в хаті-плебанії з давньою піччю — місце, де можна випити чаю чи молока, спекти яблуко з місцевого саду.