Філія Національного музею Тараса Шевченка

Хата-музей Тараса Шевченка – особливий світ, куди потрапляєш після галасливого й урбанізованого майдану Незалежності. Тут усе збереглося практично таким, як було навесні 1846 року, коли в цьому будиночку мешкав Шевченко – до арешту за справою Кирило-Мефодіївського товариства. 

Поет оселився тут у колезького секретаря Івана Житницького, який дав майбутньому Кобзареві рекомендацію для вступу до Академії мистецтв. Мансарду було обладнано під майстерню, і досі тут можна побачити робочий стіл Шевченка (який був ще й академіком гравюри), його гравірувальне приладдя, оригінальні офорти.

В будиночку представлено багато раритетів, яких торкалася рука поета. Не менший раритет – і сам будиночок, зведений 1835 року на Козячому Болоті (так тоді називалася ця місцевість). У 1925 році заклопотанням відомого художника, професора Архітектурного інституту Василя Кричевського, будинок було відремонтовано. Кричевському належить художнє керівництво оформленням будинку-музею, складання проектів кімнат, майстерні й саду. 10 листопада 1928 року музей урочисто відкрився для відвідувачів. Під час війни музей сильно постраждав, але будинок уцілів. При музеї є сад – єдиний, що зберігся в центрі міста, садибний сад того часу.