Ідея створення повноцінного музею в Бердичеві виникла наприкінці 1925 року. Відкритий в листопаді 1926 року соціально-історичний музей разом із створеним 8 березня 1928 року заповідником увійшов в число найбільших музеїв України.

За довоєнними даними в музеях Бердичева зберігалось 3000 одиниць тканин – парчі, шовку, бархату; готична та барочна скульптура, картини великої художньої цінності (згадуються твори Хальса – вчителя Рембранта), сотні зразків іконопису Строгановської, Новгородської, Української шкіл; близько 30 томів антикварної літератури; унікальне зібрання філософської літератури XVI ст.; 573 килима, які свідчать про розвиток українського орнаменту (заповідником було заплановано навесні 1930 року провести виставку західно-європейської художньої тканини та шитва). Ці експонати стали основою музейного фонду, наряду з залишеними по закінчені громадянської війни монастирські коштовності, церковні предмети, зброя, прапори польських легіонів, книги багатої бібліотеки монастиря, твори декоративно-прикладного мистецтва та художні колекції.

Сьогодні музей заслужено посідає одне з провідних місць в культурному та мистецькому житті міста. Тут постійно проводяться різнопланові заходи: тематичні, фото та мистецькі виставки, зустрічі з цікавими особистостями, концерти фольклорних та самодіяльних колективів. Екскурсоводи музею проводять численні екскурсії не тільки по залах музею, території кляштору, а й вулицями міста.