chrome firefox opera safari iexplorer

До дня рідної мови

20 лютого 2012 о 00:22
poltava.pl.ua

21 лютого Україна святкуватиме день рідної мови, якій присвятили свої праці безліч українських творців слова. Але краще ніж Володимир Сосюра про рідну мову ніхто не скаже.

Багато хто сьогодні ставить йому в вину досить великий об'єм творчої спадщини, написаний на догоду радянській владі. Але ми не маємо права його судити, бо не кожна людина зможе прожити на барикадах, не кожна людина зможе віддати своє життя Батьківщині, як зробив Василь Стус.

Зрозуміло, що коли Володимир Сосюра писав подібні вірші, то виступав у ролі поета-раціоналіста, тому що думав про те, що в тих жахливих умовах треба зберегти собі життя, що він, власне, і зробив. Але подібні твори вже ніхто не згадає.

Натомість вічними є твори, написані поетом-кордоцентристом. І якби Володимир Сосюра написав лише один вірш «До брата» – його можна було б вважати справжнім співцем України. Вірш поета має дивну властивість: він не старіє, а як коньяк стає з кожним роком ще краще, він є актуальним завжди.

На мові нашій дня печать.
Вона — як сяйво серед ночі...
Її не можна забувать,
Вона душі твоєї очі.

Єднає з піснею в гаю
Вона з життям тебе любовно...
Коли ж забудеш рідну мову,
Загубиш душу ти свою.

Коли йдучи з труда дороги,
Слова не ті вкладеш в уста,
Немов піджак з плеча чужого
Для тебе мова буде та.

Немов чужого саду віти,
Тієї мови пишний цвіт.
Не зможеш нею ти творити,
Знання засвоювать як слід.

Нічним зів'янеш синьогубцем...
На мові нашій дня печать.
Національним самогубцем
Невже ти, брате, хочеш стать?

Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи...
Шевченка мову і Франкову
Невже під ноги кинеш ти?

Невже забудеш слово «мати»,
Ту, що дала тобі життя,
І підеш, наче тінь крилата,
Блукати в тьмі без вороття.

У небуття підеш, в нікуди,
Сліпим до сонячних висот.
Невже народ мій мову губить!?
Не вірю я! Це не народ!

Окремі люди. їм не знати
Сяйливих творчості висот.
І хай людей таких багато,
Але нас більше! Ми — народ!

Я вірю в тебе, моя мати.
Мій бог, що дивиться з висот.
В народів інших старцювати
Повік не буде мій народ!

Ні, наша мова не загине,
Її не знищать сили злі!
Ти власним світом, Україно,
Сіяти будеш на землі.

Додала Катерина Івкова

28 травня

Інші дати
Народився Максиміліан Волошин (Кирієнко-Волошин)
(1877, м. Київ – 1932), російський поет і художник українського походження, перекладач. Представник символізму і акмеїзму, в поезії та малярстві відобразив історію та природу Криму.
Припаду я к острым щебням, к серым срывам размытых гор, Причащусь я горькой соли задыхающейся волны, Обовью я чобром, мятой и полынью седой чело. Здравствуй, ты, в весне распятый, мой торжественный Коктебель! (Максиміліан Волошин).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі