chrome firefox opera safari iexplorer

Музей Івана Гончара представить виставку «українських кольорів»

21 травня 2012 о 13:03

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» незабаром представить новий проект «Українська формула. Колір».

25 травня о 18:00 гості музею зможуть побачити роботи видатних майстрів кольору й народної картини – Анатолія Криволапа й Марії Приймаченко, а також народні картини з фондів Музею Івана Гончара.

Колір є універсальною складовою українського всесвіту. Починаючи від жовтогарячої глини трипільської кераміки, через золото, на тлі якого переливаються усіма барвами мозаїки Софії Київської, він став головним засобом художньої виразності в добу бароко і залишається таким до сьогодні.

Колір присутній скрізь – у пейзажі, в музиці, в малярстві. В останньому він сягає знакового рівня. Сучасне українське мистецтво послуговується кольором розкуто й вільно, вибираючи, напротивагу північній аскезі концептуалізму, південну повноту трансавангарду.

Саме колір дозволяє ідентифікувати більшість творів, створених в Україні як українські.

Героєм нинішнього проекту є чи не найбільш знана постать сучасного українського малярства Анатолій Криволап. Однак не життєвий і творчий успіх художника спонукав зробити цей вибір, а його принципове, дещо відмінне від академічного, розуміння природи кольору та його витоків.

Митець декларує своє бачення наступним чином: «В живописі існує чимало законів, але взяти чисті фарби, що аж кричать, і зробити так, щоби вони ідеально співпадали – для цього потрібно було знайти якісь нестандартні підходи. Мене завжди заворожували яскраві кольори і я зрозумів, що потрібно докласти зусиль, щоб упоратись із таким завданням. Важливість кольору інтуїтивно відчуває народне мистецтво, зокрема українське, в якому дуже часто поєднуються відкриті яскраві кольори». Останнє спостереження Анатолія Криволапа і є тим мотивом, що насрізно пронизує проект.

З-поміж художників, які склали цілу епоху в історії українського мистецтва, чільне місце належить Марії Приймаченко. Справжній масштаб цієї постаті, значення якої виходить далеко поза коло народної культури, починає проступати лише зараз, лише зараз приходить усвідомлення співмірності творчості великої майстрині з пошуками провідних художників століття, що минуло. Головним формотворчим чинником аркушів Приймаченко є колір. Ніна Велігоцька, авторка альбому, присвяченого майстрині, влучно зауважує, що «він сам начебто обирає необхідну форму».

Проте не варто шукати дотичні між кольором Приймаченко й кольором Криволапа. Обидва швидше окреслюють межі уявного простору, спроможного вмістити інші художні явища, які за браком місця неможливо показати в рамках одного проекту.

Аркуші Марії Приймаченко виконують й іншу, не менш важливу функцію – фіксують той рівень мистецької еволюції, на якому зіштовхуються індивідуальне і колективне, професійне й народне, емоційне й декоративне.

Підготувала Майя Заховайко, «Рідна країна»

* На фото Анатолій Криволап. Зимовий вечір. 2012. Полотно, олія

16 серпня

Інші дати
Антон Задонцев
1908 – український учений у галузі рослинництва. Директор Всесоюзного науково-дослідного інституту кукурудзи (м. Дніпропетровськ).
 
 
Розгорнути
Річниця Зборівської битви
1649 – відбулася Зборівська битва – переможна битва козацької армії, очолюваної Богданом Хмельницьким, з польським військом під командуванням короля Яна ІІ Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область). В результаті 18 серпня 1649 р. був укладений Зборівський договір, за умовами якого визнавалася самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини; на землях Війська Запорозького влада належала гетьману, чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.
Розгорнути
Народився Микола Дашкевич
(1852, с. Бежів, Житомирської області – 1908) – український літературознавець, історик.  Автор праць про Івана Котляревського, дослідник українських дум, історії Галицько-Волинського князівства.
Розгорнути
Народився Іван Дряпаченко
(1881, с. Василівка, нині Чернігівська область – 1936) – український живописець, графік, колекціонер. Автор полотен «На озері», «Косарі», «Лелеки перед грозою», «Назустріч вечору», «Параска у святковий день».
«Нашої красуні Василівки я не проміняю на жодну Венецію. Садки й гаї, білі хатки й чарівна ріка української пісні !» (Іван Дряпаченко).
Розгорнути