chrome firefox opera safari iexplorer

У Києві буде увічнено ім’я українського класика

14 червня 2012 о 13:14

На вул. Червоноармійській, 6 буде встановлено меморіальну дошку українському письменникові Василеві Козаченку.

Відповідне звернення Національної Спілки письменників України та родини Козаченків було підтримане на засіданні комісії Київради з питань культури та туризму, повідомляє прес-служба голови зазначеної комісії Олександра Бригинця.

«Звичайно, наша комісія підтримала ініціативу Спілки та родини письменника заради увічнення імені Козаченка в столиці. Я хотів би, щоб Київ був проникнутий українським духом, який був вихолощений радянською владою. Тому підтримую перейменування вулиць та встановлення дошок, які асоціюються з українською культурою, історією і таким чином роблять топонімічне обличчя Києва таким, яким і має бути справжнє обличчя української держави», — заявив О. Бригинець.

Депутат зазначив, що у 2013 році виповниться сто років з дня народження письменника.

Довідка

Василь Козаченко (25 березня 1913 — 2 березня 1995) — український письменник, Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Автор творів: «Ціна життя», «Серце матері», «Особиста справа Килини Улинець» та ін.

У 1973—1979 роках — 1-й секретар правління Спілки письменників України; секретар правління Спілки письменників СРСР, голова ради Спілки письменників СРСР з пригодницької і науково-фантастичної літератури.

26 квітня

Інші дати
Леонід Плющ
1939 –  математик, публіцист, учасник правозахисного руху в СРСР. Дисидент. Член Ініціативної групи захисту прав людини, член Закордонного представництва Української Гельсінської групи.
Розгорнути
Народився Станіслав Тельнюк
(1935, с.Іскрівка Запорізька область – 1990) - український письменник, літературний критик, редактор, перекладач.
Розгорнути
Народився Микола Зеров
(1890, м.Зіньків Полтавська область - 1937) - український літературознавець, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії.
Емаль Дніпра, сліпучо-синій сплав. Газон алей і голе жовтоглиння, І в поводі прозорого каміння Зелені луки — як розлогий став. Ніколи так жадібно не вбирав Я красоти весняного одіння, Пісок обмілин, жовтобоке ріння, Брунатні лози і смарагди трав. (Микола Зеров)
Розгорнути