chrome firefox opera safari iexplorer

Пам’ятник Тарасу Шевченку в Запоріжжі «встановлюють» з... 1917 року

14 березня 2013 о 11:46
life.zp.ua

З нагоди Шевченківських днів очільники регіону здмухнули порохняву з давніх, у тому числі й своїх, обіцянок — спорудити в обласному центрі пам’ятник Тарасу Шевченку. Здмухнули вимушено — у рамках всеукраїнської культурологічної акції «Великий син великого народу», що крокує країною з нагоди 200–річчя від дня народження поета, пише Україна молода.

Обіцянку було озвучено на розширеній нараді в Запорізькій облдержадміністрації. Її очільник Олександр Пеклушенко нагадав, що на Хортиці є «Тарасова стежка», біля Шевченківської райдержадміністрації — бюст Тараса Шевченка, однак «пам’ятник цій яскравій особистості, духовному лідеру теж повинен бути на нашій землі, бо ж у творчості Великого Кобзаря наш запорізький край і його волелюбні запорожці згадуються сімдесят з лишком разів... Поняття «Україна», «Шевченко», «запорозьке козацтво» і «Хортиця» взаємопов’язані».

Присутній на нараді відомий поет–сатирик Петро Ребро відреагував на пафосний виступ «губернатора» іронічним нагадуванням: «Колись у якомусь виступі ви вже казали, що «пам’ятник Шевченку у Запоріжжі — це тест на нашу зрілість». Ці слова, розтиражовані ЗМІ, тоді всі ми запам’ятали. Сьогодні ж змушені констатувати, що питання затягнули».

Зволікають з увічненням Кобзаря у Запоріжжі, як з’ясував і на нараді повідомив Петро Ребро, ще з 1917 року. Саме цим роком датоване звернення до міської думи запорізького (тоді — олександрійського) товариства «Просвіта» з проханням створити комітет з контролю за спорудженням пам’ятника Тарасу Шевченку, передавши для цього кошти, зібрані на монументальне увічнення Олександра Другого. Що б не казали про царський режим, однак нашим українським бюрократам він може слугувати взірцем оперативності.

«Того ж таки дня, 19 травня 1917 року, — дещо спантеличив Петро Ребро поважних учасників наради, — міська дума Олександрівська ухвалила відповідне рішення (його поет процитував мовою оригіналу): «В отношении ходатайства товарищества «Просвита» поручить управе собранные ею средства на устройство памятника Александру–ІІ, находящиеся в перехожих суммах, перечислить в депозиты управы и хранить до тех пор, пока не выяснится вопрос о месте для установки памятника поэту Шевченко». Та за неповні півроку пальнула «Аврора» — і багато що переінакшилось...

Сучасний меморіал планують встановити у сквері біля обласного українського музично–драматичного театру. Сквер попередньо реконструюють, облаштувавши його не лише фонтанами, а й скульптурами художніх героїв iз творчості Кобзаря. Власне меморіал складатимуть дві частини — увічнений у мармурі 29–річний Тарас і кобзар, що сидітиме біля його ніг.

Міський голова Запоріжжя Олександр Сін повідомив журналістам, що художник і скульптор Владлен Дубинін розробив проект пам’ятника Кобзареві, на часі — презентація макета скульптурної композиції. З казни міста заплановано виділити близько двох мільйонів гривень; розраховує влада і на внески меценатів та громадських організацій.

Водночас на згаданій нараді в облдержадміністрації було озвучено версію появи в Запоріжжі не одного, а відразу двох (!) пам’ятників поету. Бо ж існує, образно кажучи, дещо «молодша» обіцянка влади. Її озвучив генеральний директор національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко: «Доцільно згадати, що на честь 150–річчя від дня народження Кобзаря, себто далекого 1964 року, на нашому острові у парку імені Шевченка було висаджено 500 дубів і встановлено стелу — як свідчення того, що тут повинен стояти пам’ятник Великому Поету. У наступному році — ювілей, цьогоріч минає 170 років від днів його перебування на острові. З огляду на ці дві дати всі повинні стати відповідальнішими перед пам’яттю Кобзаря». Поміж інших очільник заповідника мав на думці, ясна річ, і Мінкульт, якому дирекція спрямувала клопотання щодо долучення столиці до фінансування проекту (це Максим Остапенко підтвердив у розмові з кореспондентом «УМ»).

Чи ж «підпряже» міністерство бю­джетну гривню до коштів, які вже почали стікатися, нехай ще й «несміливими» струмками, до цільового благодійного фонду «Хортиця»? Для відомства це буде своєрідним тестом на патріотизм і духовність. Бо ж коштів з держбюджету потрібно буде небагато. Як переконував Максим Остапенко владу обласну: пам’ятник на Хортиці буде «зроблений з душею, але «скромнішим» від того, що постане у сквері біля театру». Це керівник заповідника засвідчив візуально, презентувавши учасникам наради макет майбутньої скульптури.

25 травня

Інші дати
Народився Ігор Сікорський
(1889, м. Київ — 1972) – український інженер, авіаконструктор, один з піонерів авіа будівництва, «батько» світового вертольотобудування. Створив літаки «Гранд», «Русский витязь», «Илья Муромец», які поклали початок багатомоторній авіації. На літаках Сікорського були вперше здійснені рейси через Атлантичний та Тихий океани.
«Сікорський – людина, яка втілила мрію Леонардо да Вінчі» (Михайло Згуровський)
Розгорнути
Народився Адальберт Ерделі
(1891, с.Загаття, Закарпатська область – 1955) – українського живописця, одного з основоположників закарпатської школи образотворчого мистецтва.
Розгорнути
Народився Олександр Корнійчук
(1905, м.Христинівка, Черкаська область – 1972) - письменник, громадський діяч, драматург, публіцист. Автор п'єс «Загибель ескадри», «Платон Кречет», «Над Дніпром», «Пам'ять серця».
Розгорнути