chrome firefox opera safari iexplorer

Лютневі тези, або як розв'язати політичну кризу в Україні

07 лютого 2014 о 12:01
pravda.com.ua

В Україні системна криза — вона охопила все суспільство та економіку. Робити вигляд, що нічого не відбувається, як намагається це робити влада, — шлях в нікуди, який може закінчитися людською кров'ю та розколом країни.

Сьогодні питання стоїть руба – або вирішення кризи шляхом переговорів, або шляхом вуличного протистояння.

Опозиції та владі необхідно розпочати діалог та домовитися про основні параметри розв'язання суспільної кризи. Необхідно розпочати справжні, а не імітаційні переговори вже сьогодні, не відкладаючи, адже кожна мить на вагу золота.

Предмет переговорів

Що може стати предметом проведення таких переговорів? Питання, які будуть обговорюватися, можна умовно розбити на декілька блоків.

Перший —  це ухвалення закону, в якому держава має вибачитися перед всіма постраждалими у цьому конфлікті, а мітингувальники будуть звільнені від кримінальної відповідальності без будь-яких умов. Закон «про заручників» має бути скасований, політичні в’язні мають бути звільнені.

Цей законодавчий акт не має поширювати свою дію на осіб винних у смерті інших людей, викраденні, тортурах, перешкоджанні журналістській діяльності тощо.

Навпаки, необхідно буде провести неупереджене, якщо потрібно за участі міжнародних правозахисних організацій, розслідування всіх фактів вбивств, тортур, катувань тощо.

Винні у цих злочинах мають понести невідворотну кримінальну відповідальність та сісти до в’язниці.

Окремо необхідно поставити і вирішити питання про звільнення політичного в’язня номер один – Юлії Тимошенко.

Отже перші пункти Плану з розв'язання кризи мають бути наступними:

«1. Ухвалення закону про звільнення від відповідальності учасників мирних акцій протесту без будь-яких умов. Скасування нині діючого „закону про заручників“, звільнення усіх політичних в’язнів, у тому числі Юлії Тимошенко.

2. Проведення неупередженого розслідування усіх фактів вбивств, тортур, катувань, викрадень людей, перешкоджання журналістської діяльності та покарання винних у цих злочинах».

Наступний блок питань Плану, пов'язаний із змінами конституційних реалій та поверненням до парламентсько-президентської республіки.

Оскільки нинішня Конституція 1996 року з будь-якого президента зробить диктатора, необхідно максимально зменшити повноваження глави держави, а отже і ціну президентського крісла.

Це перетворить президентські вибори з міні «громадянської війні» на нехай і конфліктні, але все ж вибори. Той хто програв не повинен втратити все: вибори повинні бути виборами, а не черговим тотальним перерозподілом власності в країні.

Необхідно наполягати на поновленні дії Конституції у редакції 2004 року. Попередня редакція Конституції України була нелегітимно скасована рішенням Конституційного Суду, який явно перевищив свої повноваження.

Тому необхідно проголосувати Акт про відновлення конституційного ладу в країні, який би поновив дію Конституції зразка 2004 року. Одночасно потрібно домагатися скасування Конституційним Судом свого власного рішення про відновлення дії Конституції 1996 року. Для цього необхідно ухвалити зміни до закону про Конституційний Суд та затвердити його новий склад.

Наступні пункти Плану мають бути такими:

«3. Утвердження в Україні парламентсько-президентської республіки шляхом повернення до редакції Конституції України 2004 року, яка була нелегітимно скасована рішенням Конституційного Суду, через  ухвалення Акту про відновлення конституційного ладу в країні та скасування такого нелігитимного рішення  КС новим  складом Конституційного  Суду.

Започаткування повноцінного конституційного процесу задля ухвалення нової редакції Конституції як нового суспільного договору між державою та громадянином».

Наступний блок питань, має бути пов’язаний із формування в умовах змінених конституційних реалій нового Уряду, якій буде відповідальним перед Верховною Радою. Зрозуміло, що для цього потрібно формування нової парламентської більшості – тому необхідно надати персональні гарантії, у тому числі гарантії безпеки, збереження власності,  тим регіоналам, хто готовий увійти до нової більшості.

Новий Уряд повинен вирішити декілька питань:

1) вивести країну із стрімкого піке економічного дефолту та отримати кредити від МВФ — отримати 15 млрд. дол. цілком реально після переговорів Арсенія Яценюка у Мюнхені;

2) поновити переговори з ЄС про підписання Угоди про Асоціацію, включно із запровадженням Зони вільної торгівлі;

3) підготувати країну до проведення чесних, прозорих демократичних виборів.

Отже, наступний розділ Плану може мати такий вигляд:

«4. Формування в умовах змінених конституційних реалій нової парламентської більшості. Надання гарантій безпеки тим народним депутатам — регіоналам, хто увійшов до неї.

5. Формування нового складу уряду, відповідального перед парламентом, який би вирішив наступні проблеми:

стабілізував економічну ситуацію в країні та отримав кредити від МВФ;

поновив переговори з ЄС про підписання Угоди про Асоціацію, включно із запровадженням всеохоплюючої та поглибленої Зони вільної торгівлі;

підготував країну до проведення чесних, прозорих демократичних виборів, що передбачає у тому числі ухвалення  нових законів  про  вибори  президента та Верховної Ради України, закону „Про прокуратуру“ на підставі рекомендацій Венеціанської комісії, призначення нового Генерального прокурора, нового складу ЦВК, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, Рахункової палати з забезпеченням представництва нинішньої опозиції».

Вихід країни з кризи має завершитися повним перезавантаженням влади, тобто проведенням одночасних дострокових президентських та парламентських виборів восени 2014 року.

Суб'єкти переговорного процесу

Число суб'єктів переговорів повинно бути обмежене: влада — президент та його уповноважені представники, бажано, щоби там були відсутні особи, які викликають органічну неприязнь у суспільстві, а також лідери трьох опозиційних сил та громадськість, які отримали мандат Майдану.

Досить обмежений склад учасників переговорів буде сприяти більш швидкому прийняттю рішень.

Міжнародне посередництво

Абсолютно доречною у цій ситуації виглядала би потужна європейська ініціатива щодо початку діалогу влади та опозиції в умовах суспільної кризи. Вона може бути підтримана і урядовцями США.

Безпосередню участь у переговорах в якості посередників та гарантів виконання домовленостей можуть брати діючі політики, зокрема, польський та литовський президенти Броніслав Комаровський та Даля Грибаускайте або міністри закордонних справ відповідно Польщі та Швеції Радослав Сікорський та Карл Більдт.

***

Зараз в Україні зберігається шанс на подальший мирний розвиток подій. План представлений у статті абсолютно реальний. Реалізація його залежить від політичної волі очильників влади та опозиції, їх відповідальності та здатності поступитися заради майбутнього країни.

Ігор Жданов, аналітичний центр «Відкрита політика»

28 липня

Інші дати
День пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Русі
Володимир-Василій I Святославич (958 ? — 1015) — великий князь Київський (980 – 1015). Хреститель Київської Русі, канонізований церквою.  
«Головне право його на вічну славу і подяку потомства полягає, звичайно, в тому, що він вивів Русь на шлях справжньої віри; але ім’я Великого належить йому і за справи державні» (Микола Карамзін про князя Володимира Великого).
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі