chrome firefox opera safari iexplorer

180 років тому народився найвидатніший вітчизняний хірург другої половини XIX століття

06 квітня 2016 о 12:05
holos.fm

У наукових колах Миколу Скліфосовського по праву називають найвидатнішим військово-польовим хірургом після М. Пирогова та найбільш популярним лікарем після С. Боткіна. Він був видатним лікарем, ученим, громадським діячем.

Народився він 6 квітня 1836 року неподалік від міста Дубосари Тираспольського повіту Херсонської губернії, гімназію закінчив у Одесі. Лікарем Скліфосовський вирішив стати ще в дитячі роки, тому після закінчення гімназії він вступив на медичний факультет Московського університету. Там і визначилася його медична спеціальність — хірургія.

Повернувшись після закінчення університету на батьківщину, Скліфосовський кілька років пропрацював земським лікарем, а потім був переведений в Одеську міську лікарню, де незабаром став завідувати хірургічним відділенням. Весь вільний час Микола Васильович удосконалював свої хірургічні навички, а вже через три роки захистив докторську дисертацію. Але й тоді він вважав, що ще не володіє достатніми знаннями та досвідом.

З 1866 року — перебуває в закордонному відрядженні, стажувався в Англії, Франції, Німеччині. Як військово-польовий хірург брав участь в австро-пруській та франко-пруській війнах. Учасник російсько-турецької війни 1877–1878, де працював разом з хірургом Миколою Пироговим.

Що варто знати про Скліфософського  

  • Як військово-польовий хірург та медичний консультант М. Скліфосовський був учасником 4-х воєн, за що був нагороджений численними орденами й медалями.
  • Він одним з перших у тодішній Російській імперії став запроваджувати в хірургічній практиці методи асептики й антисептики, успішно виконуючи операції, які до нього майже не проводилися.
  • Загалом видатний учений написав понад 100 праць з найактуальніших проблем хірургії. Його роботи присвячені військово-польовій хірургії, травматології, хірургічному лікуванню органів черевної порожнини та ін.
  • Повністю присвятивши себе медицині, М. В. Скліфосовський не тільки займався клінічною діяльністю, а й очолював провідні хірургічні кафедри Київського, Петербурзького, Московського університетів.
  • Сприяв жіночій медичній освіті, організації медичного факультету при університеті в Одесі.
  • Організував навчальний заклад нового типу — інститут удосконалення лікарів.
  • Ним було відкрито перший рентгенівський кабінет у тодішній Російській імперії.
  • Він був одним із організаторів 50-річного ювілею свого знаменитого вчителя М. І. Пирогова та ініціатором запровадження періодичних Пироговських з’їздів лікарів.
  • Він був ініціатором та організатором XII Міжнародного з'їзду хірургів, що пройшов у Москві в 1897 році. На ньому були присутні найбільші вчені з багатьох країн світу і в тому числі видатний німецький фізіолог Рудольф Вірхов. Відвідавши клініку Скліфосовського, він сказав в інтерв'ю: «Ви стоїте на чолі установи, якій заздрять інші народи Європи!»
  • Власним коштом видавав кілька медичних журналів.
  • У зв'язку з важкою хворобою — мозковим інсультом — 1900 року повернувся на Батьківщину, оселився у своєму маєтку «Відрада» поблизу с. Яківці (нині — частина Полтави).  Скліфосовський висадив там сад, який на міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі в 1894 році назвали «Полтавською Швейцарією».
  • Він першим у Полтаві почав вирощувати хміль, купив в Баварії міні-броварню. Селян Микола Васильович лікував безкоштовно. На свої кошти побудував госпіталь для інвалідів російсько-турецької війни, в будівлі якого нині знаходиться Музей Полтавської битви.
  • Помер у віці 68 років (30 листопада 1904 року) у своєму маєтку в Яківцях на Полтавщині. Був похований на церковній площі біля могили сина неподалік від місця знаменитої Полтавської битви. На могилі, яка охороняється державою, встановлено плиту з чорного лабрадориту. На ній викарбувано прізвище, ім’я та по батькові, роки життя та слова російською мовою: «Світячи іншим – згораю сам».

Трагічна доля його родини

Перша дружина М. Скліфосовського Ліза померла в 24 роки від тифу. Після цього Микола Васильович одружився на гувернантці Софії, з якою прожив до самої своєї смерті.

Долі дітей і другої дружини Миколи Скліфосовського виявилися трагічними:

  • син Борис помер у дитинстві,
  • син Костянтин помер у 16 років через туберкульоз нирок,
  • син Володимир покінчив життя самогубством теж у 16 років,
  • син Микола загинув на Російсько-японській війні,
  • син Олександр пропав безвісти у Громадянську війну,
  • донька Софія, як припускають, втопилася в річці,
  • доньку Тамару, яка доглядала хвору матір Софію Олександрівну, згвалтували і повісли униз головою на дубі червоні, коли увірвались у маєток Скліфосовського. Саму Софію Олександрівну, дружину медика, зарубали лопатами, не зважаючи навіть на те, що У Софії Олександрівни була папір, підписаний Леніним, про те, що на сім'ю Скліфосовського репресії не поширюються.

Діти Тамари Надія і Ольга виїхали з батьком за кордон. Ольга оселилася в Швейцарії, приїзджала до Полтави.

«Рідна країна»

За матеріалами «Полтавщини», Вікіпедії, Welcome to Poltava

29 травня

Інші дати
Народився Петро Карманський
(1878, м. Цєшанув, Польща - 1956) - український поет, педагог,перекладач, член групи письменників "Молода муза". Представник раннього українського модернізму. Автор збірок віршів "З теки самовбивці", "Блудні огні", "До сонця". Переклав "Божественну комедію" Данте, окремі твори Гюго та ін.
Засну, як легіт, в сірій скибі, Розвіюсь, мов рідка імла, Візьму з собою злидні й болі, Оставлю вам самі діла. (Петро Карманський)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі