chrome firefox opera safari iexplorer

У серпні святкують три Спаси: Медовий, Яблучний і Горіховий

13 серпня 2017 о 22:10

У серпні відзначають три Спаси – три свята на честь Ісуса Христа.

«Спас» – скорочена назва від слова «спаситель» (рятівник), яким церква вважає Сина Божого.

Возвеличують три Спаси – 14, 19 та 29 серпня.

14 серпня

ukr.media

 ukr.media

Перший Спас (Медовий Спас, Спас на воді) відомий у народі як свято Маковія. Вшанування пам'яті семи мучеників Маккавеїв (вони, зрікшись язичництва, й під час тортур залишилися вірними Богові) супроводжується освяченням води, хлібного колосся та квітів. Найбільша увага – меду та маку.

Цього дня печуть коржі з маком нового врожаю. Шулики кладуть до макітер і поливають медом. А він, золотистий, запашний, ніби осяяний сонцем, здається, панує над усім, ллється нескінченною живлющою річкою. Кажуть: життя солодке, як мед. І йдуть купатися, бо вважається, що вода на Маковія цілюща.

А ще складають маковійки – букетики з колосків, маківок та квітів (неодмінно миколайчиків), вставляють до сотвореного дива запалені в церкві свічечки й моляться, бажаючи всім щастя.

19 серпня

cgm.rv.ua

 cgm.rv.ua

Другий (Яблучний) Спас, або Преображення Господнє, присвячений великій події у житті Ісуса Христа, коли на горі Фавор під час молитви Його лице просяяло, а одяг став білим та блискучим. Саме тоді апостолам відкрилося світло й слава Божества.

На честь цього святять яблука, груші та пшеничний чи житній жмут (сніпок). Його перев'язують стрічкою й довго зберігають. Ця «Спасова борода» («коза», «перепілка») уособлює дух родючого поля й мовби благословляє мить, коли вже можна їсти яблука з медом та пригощатися легким вином.

На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція – відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це третій прихід мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

29 серпня

lady.tochka.net

 lady.tochka.net

Третій Спас (Горіховий, Хлібний, Спас на полотні) символізує перенесення нерукотворного образу Ісуса Христа з міста Едесси до Константинополя. Після свята Успіння Пресвятої Богородиці закінчувалася жнива, а значить, на Третій Спас уже пекли новий хліб і пироги з борошна нового врожаю. Ще цей Спас називають Горіховим, бо достигають лісові горіхи, і їх можна було заготовляти і освячувати в церкві.

На Горіховий Спас в багатьох містах раніше влаштовували ярмарки, де продавали домоткані полотна. У народі говорили: «Перший Спас — на воді стоять, Другий Спас — яблука їдять, Третій Спас — на горі полотна продають». Звідси ще одна його назва – «Спас на полотні», або Полотняний Спас. Вважалося, що торгівля в цей день буде особливо сприятливою.

У цей день випікають хліб із нового врожаю, і після освячення він є головним на столі цього дня. Поряд також мають бути мед, яблука та горіхи. Як і на Маковий Спас, цього дня треба освячувати воду, а воду з підземних джерел вважають цілющою.

За матеріалами Вічеostriv.in.ua

18 листопада

Інші дати
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути
Народився Павло Сохань
(18 листопада 1926, Новоіванівка, Сумщина – 14 червня 2013, Київ) — український історик-славіст, джерелознавець, археограф, член-кореспондент Національної академії наук України (1985), заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Автор понад 400 праць у галузі всесвітньої історії, археографії та джерелознавства. Головний редактор «Українського археографічного щорічника» та «Наукових записок Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України», член редколегій низки вітчизняних наукових періодичних видань та наукової ради «Українського історичного журналу».
Розгорнути