Комітет Верховної Ради з питань культури і духовності вважає, що законопроект про мови в Україні необхідно повернути суб'єктам права законодавчої ініціативи без розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради. Таке рішення було ухвалено на засіданні Комітету 17 листопада.

Як відомо, даним законопроектом (реєстр. №1015-3) пропонується визначити основні принципи мовної політики держави, статусу різних мов, що традиційно вживаються в Україні, з обов’язковим застосуванням української мови як державної, використанням російської мови, інших регіональних мов в публічному житті, з організацією виконання закону тощо.

Парламентський Комітет дійшов висновку, що дана законодавча ініціатива народних депутатів О.Єфремова, П.Симоненка, С.Гриневецького за своїм змістом та формою юридичного викладу не відповідає положенням Конституції України (статті 10, 22, 24, 92, 157) та Регламенту Верховної Ради України (стаття 91).

На думку членів Комітету, положення цього законопроекту:

• звужують сферу застосування української мови;
• піддають переглядові все законодавство у сфері мовної політики, чим повністю нівелюють статус української як державної;
• ставлять знак рівності між державною мовою та іншими мовами;
• надають російській мові особливого статусу порівняно зі статусом інших мов національних меншин України, чим інші мови ставляться у нерівне правове становище;
• гарантують законодавче забезпечення прав лише носіїв певної кількості регіональних мов, перелічених у проекті закону, тоді як Конституція України, законодавство України про національні меншини, міжнародні договори, до яких приєдналася Україна, гарантують розвиток, використання і захист усіх мов національних меншин, що живуть на території України.

Члени Комітету також звернули увагу на те, що, за висновком Міністерства фінансів, «реалізація зазначеного проекту закону вплине на видаткову частину Державного бюджету України, оскільки запровадження цього акта потребуватиме додаткових видатків з державного та місцевих бюджетів, зокрема:

• на публікацію поряд з державною також і регіональними мовами актів місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування,
• виготовлення печаток, штампів, штемпелів, офіційних бланків, табличок цих органів,
• на переклад процесуальних, судових документів,
• підготовку педагогічних працівників з викладання предметів регіональними мовами,
• видання підручників, іншої навчальної і довідкової літератури регіональними мовами,
• видання і розповсюдження аудіовізуальних творів, друкованих видань російською, іншими регіональними мовами тощо.