chrome firefox opera safari iexplorer

На Прикарпатті поновили розкопки масових поховань жертв НКВС

23 травня 2011 о 15:38

У селі Пшеничники Тисменицького району на Івано-Франківщині відновлені розкопки, які розпочали минулого року. Це 68-і розкопки історико-просвітницького товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. І вони виявилися одними з найстрашніших: зі знайдених понад двох сотень скелетів кожний п’ятий – дитячий. Це масове поховання жертв комуністичного терору датується 1940 роком. Припускають, що мотиви нищення людей були не лише політичні, а й «квартирно-матеріальні», тобто побутові.

Для судмедексперта-криміналіста Омеляна Левицького це теж 68-і розкопки. У 1989-му він був серед тих, хто проводив дослідження в урочищі Дем’янів Лаз під Івано-Франківськом. Тоді у трьох могилах знайшли останки більш як півтисячі людей.

В урочищі Підгородище біля Пшеничників, як зізнається Омелян Левицький, працювати тяжче.

«Розміри цієї ділянки розкопок величезні. В Дем’яновому Лазі – 144 квадратні метри, у трьох ямах. А тут – 4 тисячі квадратних метрів, 40 арів землі. Дем’янів Лаз у 28 разів менший від Пшеничників. Таку масу ґрунту «перелопатити» – це велика праця», – каже він.

«У 1940-му галичан нищили не лише з політичних мотивів»

Для представників «Меморіалу» дивним видався факт, що в селі Пшеничники стояв гарнізон НКВС. Після 1944 року для галицьких сіл це була звична річ, але не у 1940-му, за часів «перших совітів».

Зі свідчень старожилів дізналися, що гарнізон займався похованням в’язнів зі Станіславської, Тисменицької і Тлумацької тюрем. За словами Василя Тимківа, який очолював групу дослідників «Меморіалу», знахідки виявилися жахливими.

«Енкаведисти привозили в село у вантажівках вбитих людей, частково серед них були і живі в’язні. Що особливо вразило дослідників і підтвердило свідчення людей, – серед тих вбитих були і діти. От ми знайшли тіло матері з маленькою дитиною на руках, яку вона стискає в передсмертних обіймах», – розповідає дослідник.

Зі знайдених минулого року 170 останків 40 – дитячі; є вони і серед 50 скелетів з цьогорічних розкопок. Представники «Меморіалу» показують маленькі кісточки, непрорізані зуби, а ще залізні гаки з тіл убитих.

Вони кажуть: людей вбивали не поспішаючи, бо не знайдені рештки одягу. Зате після приходу німців у 1941-му стало відомо про цілі склади в катівнях НКВС, заповнені вбранням як «панським», так і гуцульським.

На деяких кістках – сліди тортур. Особливо акцентують, що це ще не був час національно-визвольної боротьби, каже член «Меморіалу» Богдан Борович.

«В Дем’яновому Лазі стріляли – часу не було: 41-й рік. А 1939–1940 роки – час був. Тож одна з гіпотез дуже ймовірна, що це був час вирішення житлового й економічного питання тих «визволителів», які приїхали сюди. Одразу вирішили і житлове питання, і матеріальне».

Не були поховані, були сховані

Голова обласного «Меморіалу» Степан Каспрук сумнівається, що за сьогоднішньої ситуації в країні такі дослідження матимуть державну підтримку. Прикладом є урядові рішення щодо Биківні, які не сприяють правдивому вивченню історії. На Прикарпатті хоч деяке фінансування забезпечується завдяки обласній Програмі пошуку та перепоховання жертв тоталітарних режимів.

На розкопках в основному працюють члени обласного «Меморіалу» та семінаристи. Є дані, що в ті часи були вбиті 300 семінаристів Станіславської духовної семінарії, однак дотепер не вдається встановити жодного імені.

Генеральний вікарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ Олег Каськів каже, що такі поховання – це біль не лише церкви, а й усього українського народу. Загиблих потрібно перепоховати «ради того, щоб сповнити християнський обов’язок», каже він: «Адже ті люди не були похоронені. Кинуті, вивезені, висипані чи в якийсь інший спосіб вони були там, скажемо, сховані. Постараємось поховати їх по-християнськи».

Кожного дня розкопок в урочищі Підгородище священики проводять панахиди безпосередньо на місці захоронень. Тут встановили залізний хрест, а на ньому – вишитий рушник.

4 лютого

Інші дати
Галина Кальченко
1926 –  український скульптор. Найкращі роботи: пам’ятники Лесі Українці в Києві та Ялті, М. Леонтовичу в Тульчині, П. Гулаку-Артемовському в Городищі, І. Котляревському та М. Заньковецькій у Києві.
Розгорнути
Тимофія-напівзимника
Якщо схопиться хурделиця, то весь тиждень буде негожий; коли ж опівдні усміхнеться сонце, то закличе в гості ранню весну
Розгорнути
Народився Сидір Мидловський
1885 –  український і польський психолог, лікар, психоаналітик та філософ, який своїми численними статтями і фундаментальними працями створив підвалини психології виховання, персонології, розвив вчення психоаналізу, чим створив ґрунтовну для свого часу наукову теорію особистості в Україні та Польщі, яка не втратила своєї цінності і в наші дні.
Розгорнути
Народився Климент Квітка
(1880, Київ – 1953) - український музикознавець-фольклорист, чоловік Лесі Українки. Зібрав понад 6000 народних пісень.
По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий Марно зеленіє, Кругом поле, як те море Широке, синіє. (Українська народна пісня)
Розгорнути
Народився Степан-Максим Балей
(1885, с. Великі Бірки Тернопільська область – 1952) – український і польський психолог, педагог, філософ.
Розгорнути